“Від колишньої величі залишилася лише назва”: Історія бренду JVC
Якщо в 1980-х роках запитати будь-яку людину про відеомагнітофони, вона, безумовно, згадала б JVC. Ця компанія, яка ввела у вжиток формат VHS, стала синонімом домашнього відео і займала одне з провідних місць на ринку споживчої електроніки. Відеомагнітофони, телевізори, аудіообладнання — продукція JVC заповнювала полиці магазинів та оселі споживачів по всьому світу, повідомляє Ukr.Media.
Проте сьогодні від колишньої величі залишилася лише назва. Але що ж стало причинами цієї трансформації?
Як американська компанія стала японським технологічним гігантом
Історія JVC розпочалася не в Японії, а в США. У 1901 році в штаті Нью-Джерсі була заснована компанія Victor Talking Machine Company, яка стала основним виробником обладнання для звукозапису. Її символом став допитливий фокстер’єр Ніппер, що схилив голову перед грамофоном — цей відомий логотип “His Master’s Voice” знайомий багатьом і сьогодні.
У 1927 році американська компанія вирішила зменшити виробничі витрати, перенісши частину своїх потужностей за межі США. Японія була обрана через свою статус як країни, що розвивається, з низькими податками та доступною, але працьовитою робочою силою. Так з’явилася Victor Company of Japan. Проте американці підійшли до справи розумно: на чолі японського підрозділу поставили досвідченого менеджера Бена Гарднера та встановили конкурентоспроможні зарплати, що дозволило залучити найкращих фахівців країни.
Лише через два роки Victor Talking Machine Company була повністю придбана Radio Corporation of America (RCA). Японський підрозділ автоматично потрапив під контроль нових власників і швидко продемонстрував свою ефективність. До 1930 року в Йокогамі вже функціонував повноцінний завод, що виробляв аудіопрогравачі та грамплатівки. Успіх не забарився — продукція користувалася величезним попитом, а отримані прибутки дозволили розвивати нові напрямки. У 1932 році компанія запустила виробництво радіоприймачів, а до 1937 року інженери створили власну модель супергетеродинного радіоприймача.
Вершиною досягнень цього періоду став випуск прототипу першого японського телевізора у 1939 році. Проте всі плани зруйнувала війна.
Воєнні та післявоєнні роки
З початком війни між Японією та Китаєм доля компанії різко змінилася. RCA не бажала підтримувати зв’язки з японським підрозділом і відмовилася від нього. Управління перейшло до одного з п’ятнадцяти потужних дзайбацу — сімейних конгломератів Японії. Незабаром компанія потрапила під контроль Tokyo Electric, яка пізніше стала відомою як Toshiba.
У 1943 році, коли Японія вже була у стані війни зі США, компанія змінила свою американську назву Victor на Nippon Onkyo Company (цікаво, що це не пов’язано з сучасною компанією Onkyo — слово просто означає “звуковий резонанс” японською). Заводи JVC перейшли до виробництва військової радіоапаратури, що, в свою чергу, призвело до того, що вони стали пріоритетною метою для бомбардувань союзників. До кінця війни виробничі потужності перетворилися на руїни.
Після війни компанія, перейменована на Japan Victor Company (JVC), отримала шанс на відновлення. До неї приєднався чоловік, якого називали “батьком телебачення” — доктор Кендзіро Такаянагі. Саме він ще в 1926 році першим у світі отримав зображення за допомогою електронно-променевої трубки. Цей обдарований інженер зіграв ключову роль у розвитку телевізійних технологій компанії.
Проте фінансове становище залишалося критичним. Industrial Bank of Japan, який став власником JVC, безуспішно намагався знайти покупців — звертався і до Toshiba, і до американської RCA, але отримував відмови. У зруйнованій війною Японії катастрофічно не вистачало коштів для погашення боргів і підтримки виробництва. Порятунок прийшов несподівано — компанію придбала Matsushita, нині відома як Panasonic. Це рішення стало новим етапом в історії JVC.
До 1953 року економічна ситуація настільки покращилася, що JVC не лише відновила виробництво грамплатівок формату LP, а й випустила свій перший серійний телевізор. Компанія активно розширювала асортимент: у 1957 році було представлено першу повноцінну стереосистему, а до кінця 1950-х налагодила виробництво музичних інструментів та котушкових магнітофонів.
1956 р
Джерело: ukr.media