Не так багато пасажирів замислюються над тим, що відбувається в кабіні пілотів після оголошення: «Ми змушені здійснити аварійну посадку». Серед багатьох рішень, які приймають командир і його помічники в цей момент, одне з найважливіших — зменшення ваги літака шляхом скидання або витрачання пального. Саме це може означати тривале кружляння навколо аеропорту, поки паливо не буде витрачено, повідомляє Ukr.Media.
А чому це настільки критично? Чому літак не повинен приземлятися з повними баками? Для нас ця ситуація нагадує про те, що не можна зупинити автомобіль, поки в баку не закінчиться бензин.
Давайте розберемося
Літак — це не машина, що їде дорогою. Кожен літак розробляється з урахуванням певних навантажень під час зльоту, польоту і посадки. Для цього існують два основних параметри:
- Максимальна злітна маса — найбільша вага, з якою літак може безпечно піднятися в повітря.
- Максимальна посадкова маса — гранична вага, при якій літак може безпечно приземлитися без ризику ушкоджень.
Ці параметри можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, у типового пасажирського літака Boeing 777 максимальна злітна маса може досягати близько 350 тонн, тоді як максимальна посадкова — приблизно 250-260 тонн. Це означає, що після зльоту літак часто є занадто важким для безпечного приземлення. У звичайних умовах різницю компенсують витрати пального під час польоту.
Головною проблемою різниці в масі при посадці є поглинання енергії під час удару об землю. Під час посадки шасі піддаються великим ударним навантаженням, пов’язаним з вертикальною швидкістю зниження (навіть під час найм’якшої посадки). Кінетична енергія, яку потрібно погасити при приземленні, пропорційна масі літака і квадрату вертикальної швидкості. Важчий літак потребує більше енергії для зупинки, що означає вищі навантаження на шасі. Та й сама посадка — з фізичної точки зору набагато динамічніша, ніж зліт. Отже, зниження маси є важливим для безпеки.
Чим більша маса літака, тим більше навантаження на конструкцію при контакті з землею. Більше того, при жорсткій посадці з повними баками паливо може пролитися, спалахнути від іскор або гарячих частин гальм.
На перший погляд, може здатися, що досвідчений пілот зможе виконати посадку акуратно навіть з повними баками. Але насправді посадка — це складний і динамічний процес. Турбулентність, вітровий знос, помилка в розрахунку швидкості — і ось вертикальна швидкість при контакті з землею перевищує допустимі значення. Навіть якщо дотик буде «м’яким», навантаження на конструкцію все одно перевищать розрахункові при надлишковій масі.
Крім того, в аварійній ситуації часто немає часу на ідеальний підхід до приземлення — важливо швидко приземлитися, поки не вийшли з ладу системи або не погіршилися умови на смузі. Але це не означає, що приземлення з повними баками неможливе. Досвідчені пілоти здатні впоратися з такою ситуацією, і іноді можна зустріти подібні обговорення на спеціалізованих ресурсах. Проте, навіщо підвищувати ризик аварії, якщо це можна легко уникнути?
Історія авіації містить безліч прикладів, коли приземлення з повними баками призводило до аварій, тому в екстрених ситуаціях екіпаж намагається скинути паливо (якщо це можливо і є час) або витратити його в повітрі, кружляючи навколо аеропорту.
Цікаво також, що не всі лайнери мають систему аварійного скидання пального. Наприклад, літаки меншого класу (Boeing 737, Airbus A320) її не обладнані — вони легші, і їх максимальна посадкова маса не сильно відрізняється від злітної. Водночас великі далекомагістральні лайнері, такі як Boeing 777 або Airbus A350, оснащені цією системою. Вона дозволяє за кілька десятків хвилин зменшити масу літака до безпечного рівня. Отже, не завжди варто критикувати пілотів, коли вони починають кружляти над аеродромом і витрачати паливо. Кран для скидання не завжди може бути відкритий.
Джерело: ukr.media
Давайте розберемося
Літак — це не машина, що їде дорогою. Кожен літак розробляється з урахуванням певних навантажень під час зльоту, польоту і посадки. Для цього існують два основних параметри:
Ці параметри можуть суттєво відрізнятися. Наприклад, у типового пасажирського літака Boeing 777 максимальна злітна маса може досягати близько 350 тонн, тоді як максимальна посадкова — приблизно 250-260 тонн. Це означає, що після зльоту літак часто є занадто важким для безпечного приземлення. У звичайних умовах різницю компенсують витрати пального під час польоту.
Головною проблемою різниці в масі при посадці є поглинання енергії під час удару об землю. Під час посадки шасі піддаються великим ударним навантаженням, пов’язаним з вертикальною швидкістю зниження (навіть під час найм’якшої посадки). Кінетична енергія, яку потрібно погасити при приземленні, пропорційна масі літака і квадрату вертикальної швидкості. Важчий літак потребує більше енергії для зупинки, що означає вищі навантаження на шасі. Та й сама посадка — з фізичної точки зору набагато динамічніша, ніж зліт. Отже, зниження маси є важливим для безпеки.
Чим більша маса літака, тим більше навантаження на конструкцію при контакті з землею. Більше того, при жорсткій посадці з повними баками паливо може пролитися, спалахнути від іскор або гарячих частин гальм.
На перший погляд, може здатися, що досвідчений пілот зможе виконати посадку акуратно навіть з повними баками. Але насправді посадка — це складний і динамічний процес. Турбулентність, вітровий знос, помилка в розрахунку швидкості — і ось вертикальна швидкість при контакті з землею перевищує допустимі значення. Навіть якщо дотик буде «м’яким», навантаження на конструкцію все одно перевищать розрахункові при надлишковій масі.
Крім того, в аварійній ситуації часто немає часу на ідеальний підхід до приземлення — важливо швидко приземлитися, поки не вийшли з ладу системи або не погіршилися умови на смузі. Але це не означає, що приземлення з повними баками неможливе. Досвідчені пілоти здатні впоратися з такою ситуацією, і іноді можна зустріти подібні обговорення на спеціалізованих ресурсах. Проте, навіщо підвищувати ризик аварії, якщо це можна легко уникнути?
Історія авіації містить безліч прикладів, коли приземлення з повними баками призводило до аварій, тому в екстрених ситуаціях екіпаж намагається скинути паливо (якщо це можливо і є час) або витратити його в повітрі, кружляючи навколо аеропорту.
Цікаво також, що не всі лайнери мають систему аварійного скидання пального. Наприклад, літаки меншого класу (Boeing 737, Airbus A320) її не обладнані — вони легші, і їх максимальна посадкова маса не сильно відрізняється від злітної. Водночас великі далекомагістральні лайнері, такі як Boeing 777 або Airbus A350, оснащені цією системою. Вона дозволяє за кілька десятків хвилин зменшити масу літака до безпечного рівня. Отже, не завжди варто критикувати пілотів, коли вони починають кружляти над аеродромом і витрачати паливо. Кран для скидання не завжди може бути відкритий.
Джерело: ukr.media
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *