Корабель, що пережив свої дошки
Більше двох тисяч років тому давньогрецький історик Плутарх описав незвичайну ситуацію, яка продовжує змушувати людей розмірковувати про суть ідентичності та незмінність речей. Парадокс полягає у такому: уявімо собі корабель Тесея, легендарного героя, який повернувся з Криту. З плином часу кожна дошка та інші елементи корабля зношувалися і поступово замінювалися новими під час ремонту. Зрештою, жодна з первісних деталей не залишилася. Постає просте питання — чи залишився цей корабель саме кораблем Тесея, чи став чимось іншим, повідомляє Ukr.Media.
Чому це — парадокс?
Парадокс Тесея є не лише загадкою для колекціонерів або реставраторів. Він стосується основної теми філософії: як ми визначаємо, що щось залишається «тим самим» незважаючи на зміни. Чому це важливо? Наприклад, чи залишається людина, яка повністю відновила своє тіло або навіть світогляд, тією ж особистістю? Або чи може відремонтований автомобіль вважатися «вашим» авто, якщо в ньому не залишилося жодної первісної деталі?
Тут виникає різниця між двома типами ідентичності, що мають значення для цього питання:
- Нумерова ідентичність: бути саме тим самим об’єктом у часі, незважаючи на зміни.
- Якісна ідентичність: бути зовсім або дуже схожим на себе колись чи на щось інше.
Історичні відповіді: від змін до сутності
Філософ Геракліт вважав, що все у світі постійно змінюється. Його відомий вислів про ріку –
“неможливо двічі ступити в одну і ту ж річку”
– підкреслює цю концепцію. Будь-який предмет, людина чи подія завжди підлягають змінам: дошки зношуються і замінюються, вода в річці тече. З цієї перспективи, не так важливо, чи є щось «тим самим», оскільки будь-яка річ стає собою іншою щоразу. Парадокс Тесея демонструє, що вся ідентичність у світі умовна і залежить від нашого сприйняття речей, що змінюються.
Аристотель запропонував інший підхід. Він вважав, що об’єкт має не тільки матеріал, з якого виготовлений, а й форму (структуру), джерело змін і своє призначення. Якщо корабель зберігає свою форму, функцію і місце в певній історії, то він залишається «тим самим кораблем», навіть якщо матеріал зазнав значного оновлення. Матеріал у цьому випадку — другорядний, важливо, щоб зберігалася загальна суть.
Англійський мислитель Томас Гоббс у XVII столітті представив нову точку зору: що, якщо після заміни всіх дощок старі деталі не були викинуті, а з них зібрали ще один корабель? Тепер існує два об’єкти з однаковою претензією на ідентичність із «кораблем Тесея»: один — відновлений шляхом поступових змін, інший — зібраний з його оригінальних частин. Який з них справжній? Ця ситуація демонструє, що ми можемо використовувати щонайменше два критерії: безперервність і функцію (відремонтований корабель) або матеріальне походження (зібраний з оригінальних дощок). Унікальність парадокса полягає в тому, що обидва варіанти виглядають переконливо залежно від того, який критерій ідентичності ми вважаємо більш важливим.
Критерії ідентичності: що важливо для різних об’єктів
Сучасні філософи виявляють, що ми, не завжди усвідомлюючи це, використовуємо кілька можливих критеріїв для визначення ідентичності:
- Матеріальна безперервність: весь матеріал зберігається (наприклад, колекціонер цінує «оригінальні» дошки).
- Просторова-часова безперервність: об’єкт існував неперервно, не зникав із поля зору (наприклад, юрист оцінює права власності).
- Формальна (структурна) безперервність: зберігається зовнішній вигляд, конструкція (наприклад, реставратори).
- Функціональна безперервність: корабель все ще виконує ту ж мету.
- Історична (каузальна) безперервність: об’єкт є нащадком певної історії змін.
Джерело: ukr.media
Корабель, що пережив свої дошки
Більше двох тисяч років тому давньогрецький історик Плутарх описав незвичайну ситуацію, яка продовжує змушувати людей розмірковувати про суть ідентичності та незмінність речей. Парадокс полягає у такому: уявімо собі корабель Тесея, легендарного героя, який повернувся з Криту. З плином часу кожна дошка та інші елементи корабля зношувалися і поступово замінювалися новими під час ремонту. Зрештою, жодна з первісних деталей не залишилася. Постає просте питання — чи залишився цей корабель саме кораблем Тесея, чи став чимось іншим, повідомляє Ukr.Media.
Чому це — парадокс?
Парадокс Тесея є не лише загадкою для колекціонерів або реставраторів. Він стосується основної теми філософії: як ми визначаємо, що щось залишається «тим самим» незважаючи на зміни. Чому це важливо? Наприклад, чи залишається людина, яка повністю відновила своє тіло або навіть світогляд, тією ж особистістю? Або чи може відремонтований автомобіль вважатися «вашим» авто, якщо в ньому не залишилося жодної первісної деталі?
Тут виникає різниця між двома типами ідентичності, що мають значення для цього питання:
- Нумерова ідентичність: бути саме тим самим об’єктом у часі, незважаючи на зміни.
- Якісна ідентичність: бути зовсім або дуже схожим на себе колись чи на щось інше.
Історичні відповіді: від змін до сутності
Філософ Геракліт вважав, що все у світі постійно змінюється. Його відомий вислів про ріку –
“неможливо двічі ступити в одну і ту ж річку”
– підкреслює цю концепцію. Будь-який предмет, людина чи подія завжди підлягають змінам: дошки зношуються і замінюються, вода в річці тече. З цієї перспективи, не так важливо, чи є щось «тим самим», оскільки будь-яка річ стає собою іншою щоразу. Парадокс Тесея демонструє, що вся ідентичність у світі умовна і залежить від нашого сприйняття речей, що змінюються.
Аристотель запропонував інший підхід. Він вважав, що об’єкт має не тільки матеріал, з якого виготовлений, а й форму (структуру), джерело змін і своє призначення. Якщо корабель зберігає свою форму, функцію і місце в певній історії, то він залишається «тим самим кораблем», навіть якщо матеріал зазнав значного оновлення. Матеріал у цьому випадку — другорядний, важливо, щоб зберігалася загальна суть.
Англійський мислитель Томас Гоббс у XVII столітті представив нову точку зору: що, якщо після заміни всіх дощок старі деталі не були викинуті, а з них зібрали ще один корабель? Тепер існує два об’єкти з однаковою претензією на ідентичність із «кораблем Тесея»: один — відновлений шляхом поступових змін, інший — зібраний з його оригінальних частин. Який з них справжній? Ця ситуація демонструє, що ми можемо використовувати щонайменше два критерії: безперервність і функцію (відремонтований корабель) або матеріальне походження (зібраний з оригінальних дощок). Унікальність парадокса полягає в тому, що обидва варіанти виглядають переконливо залежно від того, який критерій ідентичності ми вважаємо більш важливим.
Критерії ідентичності: що важливо для різних об’єктів
Сучасні філософи виявляють, що ми, не завжди усвідомлюючи це, використовуємо кілька можливих критеріїв для визначення ідентичності:
- Матеріальна безперервність: весь матеріал зберігається (наприклад, колекціонер цінує «оригінальні» дошки).
- Просторова-часова безперервність: об’єкт існував неперервно, не зникав із поля зору (наприклад, юрист оцінює права власності).
- Формальна (структурна) безперервність: зберігається зовнішній вигляд, конструкція (наприклад, реставратори).
- Функціональна безперервність: корабель все ще виконує ту ж мету.
- Історична (каузальна) безперервність: об’єкт є нащадком певної історії змін.
Джерело: ukr.media
Чому це — парадокс?
Парадокс Тесея є не лише загадкою для колекціонерів або реставраторів. Він стосується основної теми філософії: як ми визначаємо, що щось залишається «тим самим» незважаючи на зміни. Чому це важливо? Наприклад, чи залишається людина, яка повністю відновила своє тіло або навіть світогляд, тією ж особистістю? Або чи може відремонтований автомобіль вважатися «вашим» авто, якщо в ньому не залишилося жодної первісної деталі?
Тут виникає різниця між двома типами ідентичності, що мають значення для цього питання:
Історичні відповіді: від змін до сутності
Філософ Геракліт вважав, що все у світі постійно змінюється. Його відомий вислів про ріку –
“неможливо двічі ступити в одну і ту ж річку”
– підкреслює цю концепцію. Будь-який предмет, людина чи подія завжди підлягають змінам: дошки зношуються і замінюються, вода в річці тече. З цієї перспективи, не так важливо, чи є щось «тим самим», оскільки будь-яка річ стає собою іншою щоразу. Парадокс Тесея демонструє, що вся ідентичність у світі умовна і залежить від нашого сприйняття речей, що змінюються.
Аристотель запропонував інший підхід. Він вважав, що об’єкт має не тільки матеріал, з якого виготовлений, а й форму (структуру), джерело змін і своє призначення. Якщо корабель зберігає свою форму, функцію і місце в певній історії, то він залишається «тим самим кораблем», навіть якщо матеріал зазнав значного оновлення. Матеріал у цьому випадку — другорядний, важливо, щоб зберігалася загальна суть.
Англійський мислитель Томас Гоббс у XVII столітті представив нову точку зору: що, якщо після заміни всіх дощок старі деталі не були викинуті, а з них зібрали ще один корабель? Тепер існує два об’єкти з однаковою претензією на ідентичність із «кораблем Тесея»: один — відновлений шляхом поступових змін, інший — зібраний з його оригінальних частин. Який з них справжній? Ця ситуація демонструє, що ми можемо використовувати щонайменше два критерії: безперервність і функцію (відремонтований корабель) або матеріальне походження (зібраний з оригінальних дощок). Унікальність парадокса полягає в тому, що обидва варіанти виглядають переконливо залежно від того, який критерій ідентичності ми вважаємо більш важливим.
Критерії ідентичності: що важливо для різних об’єктів
Сучасні філософи виявляють, що ми, не завжди усвідомлюючи це, використовуємо кілька можливих критеріїв для визначення ідентичності:
- Матеріальна безперервність: весь матеріал зберігається (наприклад, колекціонер цінує «оригінальні» дошки).
- Просторова-часова безперервність: об’єкт існував неперервно, не зникав із поля зору (наприклад, юрист оцінює права власності).
- Формальна (структурна) безперервність: зберігається зовнішній вигляд, конструкція (наприклад, реставратори).
- Функціональна безперервність: корабель все ще виконує ту ж мету.
- Історична (каузальна) безперервність: об’єкт є нащадком певної історії змін.
Джерело: ukr.media
Історичні відповіді: від змін до сутності
Філософ Геракліт вважав, що все у світі постійно змінюється. Його відомий вислів про ріку –
“неможливо двічі ступити в одну і ту ж річку”
– підкреслює цю концепцію. Будь-який предмет, людина чи подія завжди підлягають змінам: дошки зношуються і замінюються, вода в річці тече. З цієї перспективи, не так важливо, чи є щось «тим самим», оскільки будь-яка річ стає собою іншою щоразу. Парадокс Тесея демонструє, що вся ідентичність у світі умовна і залежить від нашого сприйняття речей, що змінюються.
Аристотель запропонував інший підхід. Він вважав, що об’єкт має не тільки матеріал, з якого виготовлений, а й форму (структуру), джерело змін і своє призначення. Якщо корабель зберігає свою форму, функцію і місце в певній історії, то він залишається «тим самим кораблем», навіть якщо матеріал зазнав значного оновлення. Матеріал у цьому випадку — другорядний, важливо, щоб зберігалася загальна суть.
Англійський мислитель Томас Гоббс у XVII столітті представив нову точку зору: що, якщо після заміни всіх дощок старі деталі не були викинуті, а з них зібрали ще один корабель? Тепер існує два об’єкти з однаковою претензією на ідентичність із «кораблем Тесея»: один — відновлений шляхом поступових змін, інший — зібраний з його оригінальних частин. Який з них справжній? Ця ситуація демонструє, що ми можемо використовувати щонайменше два критерії: безперервність і функцію (відремонтований корабель) або матеріальне походження (зібраний з оригінальних дощок). Унікальність парадокса полягає в тому, що обидва варіанти виглядають переконливо залежно від того, який критерій ідентичності ми вважаємо більш важливим.
Критерії ідентичності: що важливо для різних об’єктів
Сучасні філософи виявляють, що ми, не завжди усвідомлюючи це, використовуємо кілька можливих критеріїв для визначення ідентичності:
- Матеріальна безперервність: весь матеріал зберігається (наприклад, колекціонер цінує «оригінальні» дошки).
- Просторова-часова безперервність: об’єкт існував неперервно, не зникав із поля зору (наприклад, юрист оцінює права власності).
- Формальна (структурна) безперервність: зберігається зовнішній вигляд, конструкція (наприклад, реставратори).
- Функціональна безперервність: корабель все ще виконує ту ж мету.
- Історична (каузальна) безперервність: об’єкт є нащадком певної історії змін.
Джерело: ukr.media
Критерії ідентичності: що важливо для різних об’єктів
Сучасні філософи виявляють, що ми, не завжди усвідомлюючи це, використовуємо кілька можливих критеріїв для визначення ідентичності:
Джерело: ukr.media
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *