Чи справді тональний крем забиває пори та шкодить шкірі?
Історія
Історія тонального крему починається ще в Стародавньому Єгипті — “інфлюенсери” того часу вирівнювали шкіру за допомогою крейди та токсичних свинцевих білил. Проте офіційно формулу на основі тальку та рідкого пігменту розробив Макс Фактор у 1935 році. Основа крему складалася зі силіконових олій — ця тенденція зберігалася довгий час. Сьогодні багато виробників все ще дотримуються цієї схеми. Найчастіше до складу тонального крему входять леткі силікони, такі як диметикон, полісилоксан.
Це стало основною причиною поширення міфу, що його не можна використовувати щодня, оскільки він забиває пори, створює плівку та викликає акне.
Космецевтика зробила значний прогрес. Формули навіть за останні п’ять років зазнали змін. З’явилися засоби на водяній основі з природними світловідбивними компонентами. Крім того, сучасні тональні основи містять багато зволожуючих та бактерицидних компонентів, які можна адаптувати до типу шкіри для досягнення максимального ефекту.
Шкідливість чи користь?
Силікони — не завжди негативний компонент. Взимку, наприклад, вони створюють захисну плівку, що запобігає трансепідермальній втраті вологи. Це особливо важливо в період опалювального сезону, коли шкіра сильно сохне та лущиться.
Тональна основа не залишається на шкірі протягом усього дня — час її контакту надто короткий, щоб викликати порушення обмінних процесів у шкірі. Головне — це регулярне та ретельне очищення.
Тональний крем справді може спровокувати появу запальних елементів і акне. Але лише в тому випадку, якщо ви неправильно обрали або застосували його. Для жирної шкіри краще обирати засоби з поміткою “некомедогенно”. Зазвичай, в таких кремах немає олій, що викликають закупорку пор. Креми з більш щільною текстурою зазвичай містять крохмаль і діоксид титану у високих концентраціях. Їх краще використовувати для вечірнього макіяжу, а не щоденно. При активній секреції сальних залоз та сильному блиску обличчя звертайте увагу на інгредієнти, такі як каолін (біла глина) або крохмаль тапіоки. Вони забезпечують ефект пудри.
Якщо ваша мета — знайти ідеальний засіб для щоденного використання, який добре триматиметься, але при цьому не забиватиме пори, зверніть увагу на стійкі тональні основи. Вони виготовляються за особливою рецептурою і являють собою формулу, схожу на “сітку”, де пігмент розміщується в вузлах, покритих силіконом. При контакті зі шкірою силікон випаровується — на ній залишаються полімерні вуалі, що покривають дерму не суцільним шаром. Вона продовжує “дихати”!
Висновок
Чутки про шкоду тональної основи значно перебільшені. Більшість з них ґрунтуються на дослідженнях, які були актуальні 50 років тому. Тональний крем, як і будь-який інший, варто підбирати відповідно до типу шкіри та складу. До речі, про склад. Дослідники з Університету Нотр-Дам протестували понад 230 широко використовуваних косметичних засобів і виявили, що 56% тональних кремів, що продаються в США, містять фтор — індикатор PFAS, який застосовується при виготовленні антипригарних сковорідок. Це дійсно небезпечний компонент, якого слід уникати.
Ця стаття не замінює консультацію з лікарем. Якщо у вас є проблеми зі шкірою, зверніться до фахівця.
Джерело: ukr.media
Чи справді тональний крем забиває пори та шкодить шкірі?
Історія
Історія тонального крему починається ще в Стародавньому Єгипті — “інфлюенсери” того часу вирівнювали шкіру за допомогою крейди та токсичних свинцевих білил. Проте офіційно формулу на основі тальку та рідкого пігменту розробив Макс Фактор у 1935 році. Основа крему складалася зі силіконових олій — ця тенденція зберігалася довгий час. Сьогодні багато виробників все ще дотримуються цієї схеми. Найчастіше до складу тонального крему входять леткі силікони, такі як диметикон, полісилоксан.
Це стало основною причиною поширення міфу, що його не можна використовувати щодня, оскільки він забиває пори, створює плівку та викликає акне.
Космецевтика зробила значний прогрес. Формули навіть за останні п’ять років зазнали змін. З’явилися засоби на водяній основі з природними світловідбивними компонентами. Крім того, сучасні тональні основи містять багато зволожуючих та бактерицидних компонентів, які можна адаптувати до типу шкіри для досягнення максимального ефекту.
Шкідливість чи користь?
Силікони — не завжди негативний компонент. Взимку, наприклад, вони створюють захисну плівку, що запобігає трансепідермальній втраті вологи. Це особливо важливо в період опалювального сезону, коли шкіра сильно сохне та лущиться.
Тональна основа не залишається на шкірі протягом усього дня — час її контакту надто короткий, щоб викликати порушення обмінних процесів у шкірі. Головне — це регулярне та ретельне очищення.
Тональний крем справді може спровокувати появу запальних елементів і акне. Але лише в тому випадку, якщо ви неправильно обрали або застосували його. Для жирної шкіри краще обирати засоби з поміткою “некомедогенно”. Зазвичай, в таких кремах немає олій, що викликають закупорку пор. Креми з більш щільною текстурою зазвичай містять крохмаль і діоксид титану у високих концентраціях. Їх краще використовувати для вечірнього макіяжу, а не щоденно. При активній секреції сальних залоз та сильному блиску обличчя звертайте увагу на інгредієнти, такі як каолін (біла глина) або крохмаль тапіоки. Вони забезпечують ефект пудри.
Якщо ваша мета — знайти ідеальний засіб для щоденного використання, який добре триматиметься, але при цьому не забиватиме пори, зверніть увагу на стійкі тональні основи. Вони виготовляються за особливою рецептурою і являють собою формулу, схожу на “сітку”, де пігмент розміщується в вузлах, покритих силіконом. При контакті зі шкірою силікон випаровується — на ній залишаються полімерні вуалі, що покривають дерму не суцільним шаром. Вона продовжує “дихати”!
Висновок
Чутки про шкоду тональної основи значно перебільшені. Більшість з них ґрунтуються на дослідженнях, які були актуальні 50 років тому. Тональний крем, як і будь-який інший, варто підбирати відповідно до типу шкіри та складу. До речі, про склад. Дослідники з Університету Нотр-Дам протестували понад 230 широко використовуваних косметичних засобів і виявили, що 56% тональних кремів, що продаються в США, містять фтор — індикатор PFAS, який застосовується при виготовленні антипригарних сковорідок. Це дійсно небезпечний компонент, якого слід уникати.
Ця стаття не замінює консультацію з лікарем. Якщо у вас є проблеми зі шкірою, зверніться до фахівця.
Джерело: ukr.media
Історія
Історія тонального крему починається ще в Стародавньому Єгипті — “інфлюенсери” того часу вирівнювали шкіру за допомогою крейди та токсичних свинцевих білил. Проте офіційно формулу на основі тальку та рідкого пігменту розробив Макс Фактор у 1935 році. Основа крему складалася зі силіконових олій — ця тенденція зберігалася довгий час. Сьогодні багато виробників все ще дотримуються цієї схеми. Найчастіше до складу тонального крему входять леткі силікони, такі як диметикон, полісилоксан.
Це стало основною причиною поширення міфу, що його не можна використовувати щодня, оскільки він забиває пори, створює плівку та викликає акне.
Космецевтика зробила значний прогрес. Формули навіть за останні п’ять років зазнали змін. З’явилися засоби на водяній основі з природними світловідбивними компонентами. Крім того, сучасні тональні основи містять багато зволожуючих та бактерицидних компонентів, які можна адаптувати до типу шкіри для досягнення максимального ефекту.
Шкідливість чи користь?
Силікони — не завжди негативний компонент. Взимку, наприклад, вони створюють захисну плівку, що запобігає трансепідермальній втраті вологи. Це особливо важливо в період опалювального сезону, коли шкіра сильно сохне та лущиться.
Тональна основа не залишається на шкірі протягом усього дня — час її контакту надто короткий, щоб викликати порушення обмінних процесів у шкірі. Головне — це регулярне та ретельне очищення.
Тональний крем справді може спровокувати появу запальних елементів і акне. Але лише в тому випадку, якщо ви неправильно обрали або застосували його. Для жирної шкіри краще обирати засоби з поміткою “некомедогенно”. Зазвичай, в таких кремах немає олій, що викликають закупорку пор. Креми з більш щільною текстурою зазвичай містять крохмаль і діоксид титану у високих концентраціях. Їх краще використовувати для вечірнього макіяжу, а не щоденно. При активній секреції сальних залоз та сильному блиску обличчя звертайте увагу на інгредієнти, такі як каолін (біла глина) або крохмаль тапіоки. Вони забезпечують ефект пудри.
Якщо ваша мета — знайти ідеальний засіб для щоденного використання, який добре триматиметься, але при цьому не забиватиме пори, зверніть увагу на стійкі тональні основи. Вони виготовляються за особливою рецептурою і являють собою формулу, схожу на “сітку”, де пігмент розміщується в вузлах, покритих силіконом. При контакті зі шкірою силікон випаровується — на ній залишаються полімерні вуалі, що покривають дерму не суцільним шаром. Вона продовжує “дихати”!
Висновок
Чутки про шкоду тональної основи значно перебільшені. Більшість з них ґрунтуються на дослідженнях, які були актуальні 50 років тому. Тональний крем, як і будь-який інший, варто підбирати відповідно до типу шкіри та складу. До речі, про склад. Дослідники з Університету Нотр-Дам протестували понад 230 широко використовуваних косметичних засобів і виявили, що 56% тональних кремів, що продаються в США, містять фтор — індикатор PFAS, який застосовується при виготовленні антипригарних сковорідок. Це дійсно небезпечний компонент, якого слід уникати.
Ця стаття не замінює консультацію з лікарем. Якщо у вас є проблеми зі шкірою, зверніться до фахівця.
Джерело: ukr.media
Шкідливість чи користь?
Силікони — не завжди негативний компонент. Взимку, наприклад, вони створюють захисну плівку, що запобігає трансепідермальній втраті вологи. Це особливо важливо в період опалювального сезону, коли шкіра сильно сохне та лущиться.
Тональна основа не залишається на шкірі протягом усього дня — час її контакту надто короткий, щоб викликати порушення обмінних процесів у шкірі. Головне — це регулярне та ретельне очищення.
Тональний крем справді може спровокувати появу запальних елементів і акне. Але лише в тому випадку, якщо ви неправильно обрали або застосували його. Для жирної шкіри краще обирати засоби з поміткою “некомедогенно”. Зазвичай, в таких кремах немає олій, що викликають закупорку пор. Креми з більш щільною текстурою зазвичай містять крохмаль і діоксид титану у високих концентраціях. Їх краще використовувати для вечірнього макіяжу, а не щоденно. При активній секреції сальних залоз та сильному блиску обличчя звертайте увагу на інгредієнти, такі як каолін (біла глина) або крохмаль тапіоки. Вони забезпечують ефект пудри.
Якщо ваша мета — знайти ідеальний засіб для щоденного використання, який добре триматиметься, але при цьому не забиватиме пори, зверніть увагу на стійкі тональні основи. Вони виготовляються за особливою рецептурою і являють собою формулу, схожу на “сітку”, де пігмент розміщується в вузлах, покритих силіконом. При контакті зі шкірою силікон випаровується — на ній залишаються полімерні вуалі, що покривають дерму не суцільним шаром. Вона продовжує “дихати”!
Висновок
Чутки про шкоду тональної основи значно перебільшені. Більшість з них ґрунтуються на дослідженнях, які були актуальні 50 років тому. Тональний крем, як і будь-який інший, варто підбирати відповідно до типу шкіри та складу. До речі, про склад. Дослідники з Університету Нотр-Дам протестували понад 230 широко використовуваних косметичних засобів і виявили, що 56% тональних кремів, що продаються в США, містять фтор — індикатор PFAS, який застосовується при виготовленні антипригарних сковорідок. Це дійсно небезпечний компонент, якого слід уникати.
Ця стаття не замінює консультацію з лікарем. Якщо у вас є проблеми зі шкірою, зверніться до фахівця.
Джерело: ukr.media
Висновок
Чутки про шкоду тональної основи значно перебільшені. Більшість з них ґрунтуються на дослідженнях, які були актуальні 50 років тому. Тональний крем, як і будь-який інший, варто підбирати відповідно до типу шкіри та складу. До речі, про склад. Дослідники з Університету Нотр-Дам протестували понад 230 широко використовуваних косметичних засобів і виявили, що 56% тональних кремів, що продаються в США, містять фтор — індикатор PFAS, який застосовується при виготовленні антипригарних сковорідок. Це дійсно небезпечний компонент, якого слід уникати.
Ця стаття не замінює консультацію з лікарем. Якщо у вас є проблеми зі шкірою, зверніться до фахівця.
Джерело: ukr.media
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *