4 головні причини, чому не можна розчинятися у чоловікові

Розбираємося, чому ця модель стосунків так романтизована серед жінок, хоча й несе нам тільки шкоду. А також ділимося "чек-листом", який допоможе вам стати по-справжньому самодостатньою і щасливою, інформує Ukr.Media.

Самопожертва і самозречення добрі для героїчних епосів, а от у реальному житті важливе дещо інше — усвідомлене ставлення до себе, здорова самооцінка, внутрішня робота над створенням гармонійних стосунків. Сучасна психологія визначає це як втрату власної особистості та співзалежність, з усіма наслідками в житті та здоров'ї. Чим загрожує розчинення в партнері? Як зрозуміти, що ви вступили в нездорові стосунки? І що робити, щоб бути по-справжньому щасливими?

Що не так з розчиненням?

Чому нас так приваблює ідея розчинятися в інших? Причини дві. По-перше, це хоч і нездорова, але поширена модель стосунків, що передається у спадок. А по-друге, її використання не вимагає роботи над собою і не змушує нас вдосконалювати набір якостей, необхідних для самостійного щасливого життя дорослої людини. Ми входимо у співзалежність та розвиваємо її далі. Тобто не стільки відмовляємося від особистих амбіцій, скільки прагнемо їх реалізувати через партнера, повісивши на нього всю відповідальність за своє і спільне сімейне щастя і живлячись його енергією.

Як довго такого "наїзника" готовий емоційно утримувати "господар" і що буде, коли його терпіння вичерпається? Якщо не зробити висновків, розчинений продовжить вступати в союзи за принципом співзалежності, втрачати себе, здоров'я, перспективи і розчаровуватися в житті.

Можна виділити чотири головні причини, через які не можна розчинятися в партнері.

№ 1. Щоб не стати емоційним паразитом

Емоційний паразитизм випливає з емоційної недорозвиненості. Це коли людина використовує інфантильний механізм саморегуляції, природний для дитини, але неприпустимий для дорослого. Образно це можна зобразити так: Існує точка А, в якій мені погано, і точка В, де я вже умиротворений. У нормі шлях від А до В — абсолютно прямий, і зріла особистість повинна проходити його самостійно. Тобто вміти в неприємній ситуації так попрацювати над собою, щоб досягти стабільності без допомоги зовнішніх джерел.

Дитяча дорога до самозаспокоєння — трикутна, вона пролягає через додаткову точку С — маму, тата, бабусю — іншу людину, яка заспокоїть і втішить. Але вже з п'ятирічного віку шлях повинен випрямлятися, і дитина — вміти заспокоювати себе сама. Навичка саморегуляції є такою ж важливою, як навичка гігієни — митися і чистити зуби.

Якщо людина не справляється з цим сама — вона емоційно паразитує на тому, в кому розчинилася. Робіть мені добре без моєї участі — такий девіз людини, яка розчинилася. І коли йому погано, він вважає, що партнер зобов'язаний терміново все кинути і почати його заспокоювати, хвалити, гладити по голові. І якщо навіть інший готовий до такого стилю, замістити несформовані внутрішні навички співзалежного він все одно не зможе. Паразит залишиться паразитом, і задовольнившись на мить, свою базову потребу діру не залатає, а отже приречений страждати.

№ 2. Щоб не вичерпати ресурс здоров'я

Неправильна саморегуляція веде до постійних депресій, панічних атак, травмуючих стосунків, де форсовано витрачається депо здоров'я. Нервова система завжди напружена, швидше виснажується, людина дезадаптується, і це виливається в емоційні та психосоматичні порушення. Тіло обов'язково відреагує на постійну фрустрацію реальними хворобами.

№ 3. Щоб не жити в дисбалансі

Баланс — це рівна значущість, те, до чого ми всі прагнемо, оскільки він лежить в основі нашого внутрішнього відчуття щастя. Дисбаланс — інший полюс, головний фактор постійної незадоволеності, смутку і печалі. У стосунках він проявляється чіткою закономірністю: розчинений завжди потребує партнера більше, ніж партнер в ньому. І завжди живе в страху втратити джерело свого соціального та емоційного живлення. І тут або розвивати свій функціонал зрілої особистості, або постійно жити через іншого, втрачаючи себе і сам шанс коли-небудь стати собою і досягти балансу.

№ 4. Щоб не передати модель нездорових стосунків у спадок дітям

Діти приходять у світ "чистими аркушами", і будь-яке середовище стає для них розвиваючим. Саме ви і ваші стосунки формують людину з певною матрицею, яку вона візьме за основу і, швидше за все буде програвати у своєму житті. У сім'ї, де один з подружжя розчинився в іншому, в дитину закладається викривлений стереотип стосунків.

Як не розчинитися?

Людина народжена для щастя. Але як стати щасливим, якщо не знаєш, не відчуваєш і не розумієш себе? Розчинення в іншому — це лише сурогат щастя: працює недовго, але завдає значної шкоди. Єдиний правильний шлях — знайти реального себе, тобто напрацювати функціонал зрілої особистості, який відкриє кожному ворота в здорові стосунки з собою і з іншими людьми.

Перше. Набути навичку емоційної саморегуляції. Навчитися заспокоювати, радувати і втішати себе самостійно. Це дасть стресостійкість і допоможе грамотно витрачати депо здоров'я.

Друге. Навчитися мислити без когнітивних спотворень. Є два базових стилі обробки інформації, які ми засвоюємо з дитинства. Позитивний, коли автоматично в голову приходять хороші думки, і негативний, де "керує" похмуре світосприйняття. В якому ключі ви навчені мислити, такою є ваша емоційна сфера, ваше життя, і витрата вашого ресурсу.

Третє. Сформувати здорову самооцінку, яка базується на власних реальних досягненнях і не залежить від думки, похвали і визнання інших.

Четверте. Навчитися правильно себе відновлювати. Поповнювати свій ресурс не за рахунок інших.

П'яте. Вміти комунікувати з різними людьми, а не тільки зі зручними і приємними. Маючи в голові безліч моделей поведінки в різних ситуаціях з різними партнерами, людина не буде втрачати енергію, впадаючи в стрес від нездатності правильно спілкуватися.

Це базовий функціонал, з яким ми не народжуємося — йому навчаються. І кожен має можливість його розвинути. Зробивши це, ми отримуємо якісно інше життя, де є баланс, самоповага, самоцінність, щасливі стосунки і висока ймовірність передати дітям у спадок здорову модель.

Джерело: ukr.media