Що можна сказати про людину, яка не купує дорогих речей?
Одного дня я переїхала до нової квартири, і мої три подруги з різних країн завітали до мене. Кожна з них оцінювала мій простий інтер’єр через призму своїх власних цінностей, повідомляє Ukr.Media.
Одна з подруг була вражена простотою обстановки — їй здалося, що я живу тут лише тимчасово. Вона вважала, що щастя полягає у можливості оточити себе найкращими речами прямо зараз: елітними шторами, розкішними меблями, сучасною технікою. Вона стверджувала, що завжди обирає тільки найдорожче, адже це створює певне «відчуття життя». Наче саме предмети розкішного інтер’єру надають нам відчуття власної значущості.
Інша моя знайома розглядала це питання з практичної точки зору. Її цікавило, чому в моєму домі немає антикваріату або цінних речей, які можна було б вигідно продати чи обміняти в разі потреби. Вона нагадала мені про історії, коли гроші втрачали свою цінність, тоді як антикварний сервіз залишався актуальним і навіть дорожчав з часом. Хоча думати про можливі труднощі не дуже приємно, її слова змусили задуматися: чи не є речі в домі своєрідною фінансовою подушкою безпеки?
Також була думка третьої подруги, яка поки що не має власного житла, але зізнається, що хотіла б облаштувати простір особливим чином, звертаючи увагу на деталі, створити своє гніздечко затишним і навіть вишуканим.
Насамкінець, я задумалася: чи дійсно відсутність дорогих речей свідчить про брак бажання жити повноцінно? І чи є інтер’єр справжнім відображенням душі, чи, скоріше, набором випадкових уподобань, комплексів, впливу спогадів або навіть невирішених страхів?
Несподівано я натрапила на цитату: «Тяга до дорогих речей — це комплекси, що прийшли до нас із бідності радянського життя. Чого не мав — того хочеться найбільше. А коли людина може дозволити собі все — інтерес до речей зникає. Головне — це власне призначення».
Італійський режисер Тоніно Гуерра вважав, що людині не потрібно більше, ніж те, що вона мала в дитинстві.
Також пригадую думку, що часто до розкоші прагнуть ті, хто намагається заповнити в душі брак любові, а коли тебе справді люблять, то навіть мінімалізму достатньо для відчуття щастя.
Можливо, таке переосмислення цінностей і є проявом зрілості: не вартість речей визначає, наскільки повним є наше життя, а те, що ми отримуємо у відповідь на своє прагнення бути собою — в простоті чи розкоші.
Джерело: ukr.media
