Здоров’я волосся та фарбування: які види фарб для волосся найшкідливіші
Дерматологи поділилися інформацією про переваги та недоліки фарб для волосся, а також про те, які кольори є найбільш шкідливими для волосся, повідомляє Ukr.Media.
Для фарбування волосся найчастіше використовують три категорії засобів. Як свідчить досвід, перше знайомство з корекцією зовнішності зазвичай пов’язане з застосуванням напівперманентних і тимчасових фарб, оскільки існує страх, що обраний стиль або відтінок можуть не підійти. З набуттям досвіду змінюються і методи, і засоби для досягнення бажаного результату — застосовуються більш стійкі фарби та пігменти, здебільшого синтетичні, що дозволяють зберігати отримані відтінки на тривалий час.
Хна надає волоссю та шкірі коричнево-руді відтінки, тоді як басма — від русявого до чорного. Настій аптечної ромашки дарує білявкам золотисто-жовтий відтінок, а відвар цибулевого лушпиння — яскравий золотистий тон. Суміш басми з хною позитивно впливає на шкіру та коріння волосся, стимулюючи його ріст.
До тимчасових засобів належать туші для волосся, фарбувальні шампуні та ополіскувачі, а також фарбувальні піни та гелі. Вони не містять перекису водню і впливають лише на поверхню волосини, тому вважаються більш щадними та безпечними для осіб із чутливою шкірою волосистої частини голови або хронічними дерматозами. З їхньою допомогою можна надати яскравість і насиченість природному тону і трохи його змінити. Але є один нюанс — оскільки фарбуються тільки зовнішні шари, без проникнення в структуру волосини, напівперманентні фарби не здатні освітлити волосся або зафарбувати сивину.
При перманентному (стійкому, тривалому) фарбуванні складники барвника проникають всередину волосини, де, окислюючись, формують сполуки, що забезпечують довготривале забарвлення, яке вкрай стійке до миття та вицвітання. Такі фарби містять окислювачі — аміак і перекис водню, ПАР, кондиціонуючі добавки та силікони.
Аміачний розчин і препарат з перекисом водню, які змішуються перед фарбуванням, роблять стрижень волосини більш пористим, і молекули барвника проникають глибше, де під дією перекису водню відбуваються реакції, внаслідок яких утворюється відповідний фарбувальний агент.
Попереднє окислення дозволяє отримати будь-які відтінки волосся, включаючи найсучасніші — малиновий, зелений і синій. Але важливо усвідомлювати, що пошкоджена структура волосся не відновлюється. З часом волосся стає тоншим, сухим і ламким.
Найбільш негативний вплив на структуру волосся чинить окислювач, необхідний для розщеплення власного пігменту. Тому всі відтінки блонда, пов’язані зі знебарвленням власного пігменту, вважаються найшкідливішими. І, безумовно, волосся, що знову відростає, має природний колір, тому потрібні подальші процедури освітлення. Як результат, часті знебарвлення призводять до сухості та ламкості волосся.
Не менш шкідливими є й різноколірні перманентні фарби на основі хімічних барвників — сині, малинові, зелені. Вони проникають у структуру волосся після освітлення і досить погано вимиваються, що у підсумку призводить до появи не дуже привабливих відтінків — здебільшого брудних, зазначили експерти.
Необхідність догляду за волоссям, пофарбованими перманентними барвниками, сприяла розвитку цілої індустрії створення і виробництва засобів і процедур для догляду за пофарбованим волоссям — це різні маски, лосьйони, бальзами, які містять зволожувальні компоненти і кератин.
Такі засоби зручні для використання вдома. Також у домашніх умовах популярні самостійно приготовані маски: відвар хмелю, кропиви травневої, кореня лопуха. Курсове застосування таких засобів дозволяє зміцнити цибулини волосяних фолікулів. Але якщо внаслідок частого фарбування виникає подразнення шкіри волосистої частини голови і порідіння волосся, варто звернутися до дерматолога-трихолога для консультації.
Джерело: ukr.media
