Приказка про спадщину, яку треба залишати дітям
Чи дійсно матеріальні цінності є найважливішим, що ми можемо отримати від попередніх поколінь або передати своїм нащадкам, повідомляє Ukr.Media.
У мене є знайомий, який постійно скаржиться на важке життя. І важко, в основному, через те, що йому не залишили спадщини численні родичі. Вони просто витратили все своє багатство за життя, кажучи: “На той світ нічого не забереш”, і насолоджувалися кожним моментом.
Вони не залишили ні квартир, ні дач, ані навіть клаптика землі. І нехай спочивають з миром, але це питання все ж тривожить хлопця. Особливо в порівнянні з друзями, які здають бабусині квартири в оренду і можуть дозволити собі великі покупки чи приємний відпочинок. І взагалі, живуть, не боячись втратити роботу.
Я одного разу не витримав і запитав, чи планує він щось залишити своїм дітям. Він відповів, що йому нічого залишати. Мовляв, часи вже не ті.
Раніше блага самі знаходилися в руках. Квартири роздавалися, потрібно було лише встигати їх захоплювати. А тепер працюємо лише на те, щоб звести кінці з кінцями і щоб не відключили гарячу воду.
Інша моя знайома не отримала жодної спадщини, але встигла досягти успіху. Вона виховувалася матір’ю і бабусею, при цьому мати виконувала функцію добувача, а бабуся відповідала за порядок у домі та їжу на столі.
Але, окрім цього, вона відчувала потребу “викладатися” на всі 100. Замість того, щоб просто теревенити на лавці, спочатку читала своїй онучці казки, а потім пояснювала уроки. Дівчинка виросла і стала кваліфікованим фахівцем. В неї було вкладено багато турботи, енергії та любові.
Спираючись на ці основи, дівчинка увійшла у великий світ, де змогла знайти роботу і заробити гроші.
Одного разу, коли їй виповнилося 40, а бабусі під 90, вони сиділи в кафе і пили чай. Дівчина розповіла, що її подруга ледь зводить кінці з кінцями. Бабуся не могла повірити своїм вухам, адже знала цю подругу:
– Як таке можливо? Вона ж навчалася з тобою в одній школі, в одному університеті? У неї ж чудова освіта?
І онука відповіла, що всі її однолітки живуть в кредитах. І те, що вона стільки заробляє — це заслуга її бабусі. Результат її самовідданої праці.
Бабуся була зворушена. Вона зрозуміла, що зробила для своєї онуки все, що змогла. І спадщина їй не потрібна — є внутрішня сила. Віра в себе та свої можливості.
Інший мій знайомий працює з ранку до вечора, його мета — накопичити мільйон і передати його синам. Це буде їх стартовий капітал для життя. І як тільки він заробить і віддасть — він зможе видихнути і відпочити. Його мінімальна програма буде виконана. Як батько, він реалізується.
Мені не зовсім зрозуміла така позиція. З одного боку, цей вчинок заслуговує на повагу, але з іншого — ситуація нагадує про відкуп.
“Візьміть гроші, і відстаньте від мене, я більше нічого вам не винен”.
На мою думку, якщо щось і можна залишити після себе своїм дітям, то це — відчуття справжньої любові, гордості за них, почуття сорому, справедливості і совісті. Сприяння до читання та самоосвіти.
Це ті обереги, які захистять їх від небезпек більше, ніж гроші. А гроші в наші дні швидко знецінюються.
Єврейський народ, що свято шанує матеріальні блага, добре розуміє, що на одній спадщині далеко не поїдеш. Саме тому дітей змушують старанно вчитися, всебічно розвиватися і здобувати “хлібну” професію. Лише за таких умов батьки можуть бути впевнені, що їхні діти не будуть переживати про те, як заробити гроші.
“Розділи своє майно при житті, і ніхто не буде чекати твоєї смерті”.
Ця приказка підкреслює важливість своєчасних дій та правильного ставлення до матеріальних цінностей. Коли людина ділить своє майно ще за життя, вона має можливість побачити, як її близькі користуються цими дарами, розділити з ними радість і відчути задоволення від своєї щедрості. Такий підхід сприяє встановленню відносин на основі любові і взаємоповаги, а не корисливих очікувань.
Мудрість цього висловлювання також
Джерело: ukr.media
