4 вчинки, якими батьки відштовхують своїх дорослих дітей, самі того не помічаючи

Проте, незважаючи на любов і піклування, багато дорослих стикаються з проблемою віддалення своїх дітей, повідомляє Ukr.Media.

Ви завжди намагалися бути найкращими батьками, вклали всі свої сили і увагу. Але існують певні дії, які, навіть не усвідомлюючи, батьки продовжують здійснювати і після того, як їхні діти досягли повноліття. Давайте розглянемо це детальніше.

Контроль під виглядом турботи

Кожен батько хоче, щоб його діти були у безпеці, щасливі і успішні. Але іноді ця турбота переходить у гіперконтроль. Наприклад, коли батьки телефонують кілька разів на день, щоб перевірити, чи все гаразд, або наполягають на тому, як потрібно жити, вести себе, будувати кар’єру.

Контроль, маскований під турботу, виявляється в тому, що батьки активно втручаються у всі аспекти життя дорослої дитини — від вибору партнера до того, як витрачати гроші.

Вони дають “необхідні поради” і очікують, що доросла дитина їх послухає. Це може проявлятися в спробах контролювати повсякденні справи: “Чому ти витратив гроші на це?”, “Чому ти так пізно повертаєшся з роботи?”.

Важливо розуміти, що контроль викликає відчуття задухи. Доросла дитина відчуває себе під мікроскопом. Їй складно розвиватися, приймати самостійні рішення і будувати своє життя, коли за її спиною завжди стоїть батько зі своїми “цінними” вказівками, немов він краще знає, як жити.

Це викликає внутрішній опір і дистанцію, навіть якщо в глибині душі батьки бажають лише найкращого.

Ви не можете постійно бути для своїх дітей поліцією їхнього життя. В якийсь момент вони повинні відчути свободу своїх рішень, інакше ніколи не навчаться жити.

Замість цього батькам важливо усвідомити, що турбота і підтримка — це не контроль. Дайте своїй дитині можливість самостійно приймати рішення, навіть якщо вам здається, що вона помиляється. Це її життя і її досвід.

Допомагайте, але не нав’язуйте свою допомогу. Доросла людина має право на помилки — саме на них вона і вчиться.

Особисті межі

Однією з найпоширеніших причин, чому дорослі діти віддаляються від батьків, є порушення особистих меж. Багато батьків, звиклі до повної залученості у життя своєї дитини, не помічають, як з часом вона починає потребувати власного простору і часу. Ваш малюк вже давно виріс.

Це може проявлятися в постійних відвідинах без попередження, нав’язливих дзвінках з будь-якого приводу або очікуванні, що дитина присвятить увесь вільний час батькам. Звичка втручатися в особистий простір, порушуючи емоційні та фізичні кордони, стає джерелом стресу для дорослої людини.

Коли доросла дитина відчуває, що її особистий простір порушено, вона починає закриватися і дистанціюватися. Це може проявлятися в холодному спілкуванні, уникненні зустрічей і навіть спалахах конфліктів. Батьки можуть інтерпретувати це як невдячність, не усвідомлюючи, що проблема полягає в їхній власній поведінці.

Люди будь-якого віку потребують простору, де вони можуть бути собою. Постійне вторгнення в цей простір змушує їх захищатися.

Замість цього візьміть за правило поважати межі дорослої дитини. Дайте їй можливість самостійно визначити, коли і як вона готова до спілкування.

Припиніть приходити без запрошення або телефонувати кілька разів на день. Навчіться цінувати той час, який ваша дитина витрачає на вас, але не вимагайте більше, ніж вона готова дати. Це важливо.

Деякі батьки продовжують сприймати дім своїх дорослих дітей як свій власний простір, вважаючи, що можуть заходити туди в будь-який час без попередження, мовляв, “ми ж сім’я”.

В результаті несподіваний візит призводить до відчуття вторгнення і неповаги. Діти починають сприймати таких батьків як людей, які не поважають їхній особистий простір, що лише посилює емоційну дистанцію.

Що робити дорослим дітям: