“Життя з батьками у дорослому віці” — це не просто “мамин синок” чи “матусина доця”

У сучасному суспільстві ми звикли до певного шаблону: людина виростає, покидає батьківський дім, засновує власну родину та будує окреме життя. Але що відбувається, коли доросла особа підтримує надзвичайно тісний зв’язок із батьками навіть у зрілому віці? Це складне явище заслуговує на детальніший аналіз без поспішних висновків, інформує Ukr.Media.

Тонкий баланс близькості й незалежності

Марина, успішна 38-річна маркетологиня, проживає з мамою в затишній квартирі, яку вони придбали разом п’ять років тому. На перший погляд це може виглядати незвично — доросла жінка, яка ніколи не прагнула відокремитися від своїх батьків. Однак, спілкуючись із Мариною, стає зрозуміло, що її вибір — це не слабкість чи відсутність здатності до самостійності.

"Коли я закінчила університет, мама залишилася одна після розлучення з батьком. Ми вирішили жити разом, і з часом зрозуміли, що нам обом так зручно", — ділиться Марина. "Це не свідчить про те, що я не можу жити самостійно. У мене були періоди, коли я мешкала окремо — під час навчання і коли працювала в іншому місті. Але врешті-решт ми з мамою вирішили, що нам краще разом."

Марина не приховує, що мама — її найкраща подруга та порадниця. Вони разом подорожують, відвідують культурні події і навіть іноді зустрічаються зі спільними друзями. Проте у Марини є також своє коло спілкування та особистий простір.

Культурний контекст має значення

У українському суспільстві, як і в багатьох інших східноєвропейських культурах, тісні родинні зв’язки традиційно цінуються більше, ніж на Заході. Історично склалося так, що декілька поколінь часто мешкали під одним дахом, і це вважалося нормою, а не ознакою нездорової залежності.

"У західній психології надто часто патологізують тісні родинні зв’язки, особливо між матерями та дорослими дітьми", — пояснює психологиня Ольга. "Але це часто відображає культурні упередження. У наших реаліях близькість із батьками може бути джерелом сили і стабільності, а не перешкодою для розвитку."

Водночас важливо розрізняти здорову близькість та токсичну залежність. Здорові стосунки передбачають взаємну повагу до особистих меж, тоді як нездорові — контроль, маніпуляції та пригнічення самостійності.

Особисте життя: коли мама поруч

Одне з найскладніших питань для дорослих, які живуть з батьками, — це особисте життя. Як будувати романтичні стосунки, коли немає власного простору?

"Так, це створює певні труднощі", — зізнається Тарас, 42-річний програміст, який мешкає з батьками. "Але я не намагаюся приховувати свою ситуацію. Якщо людина не приймає мого вибору жити з батьками, значить, наші цінності надто різняться."

Тарас підкреслює, що не соромиться знайомити дівчат зі своєю родиною після кількох зустрічей. "Це природний процес, як і в будь-яких інших стосунках. Просто в моєму випадку знайомство з батьками відбувається швидше, ніж зазвичай."

Економічні реалії та практичність

Не можна ігнорувати й практичний бік цього питання. В умовах економічної нестабільності, високих цін на житло та зростання вартості життя спільне проживання з батьками може бути розумним рішенням.

"Ми об’єднали ресурси з мамою, щоб купити одну гарну квартиру замість двох маленьких", — пояснює Марина. "Це дало нам можливість жити в кращому районі і мати більше коштів на подорожі та саморозвиток."

Крім того, спільне проживання дозволяє ділити побутові обов’язки та піклуватися одне про одного. "Коли я хворію, мама готує мені, а коли вона потребує допомоги з комп’ютером чи смартфоном, допомагаю я", — додає Марина.

Змінна динаміка з віком

З часом динаміка стосунків між дорослими дітьми та їхніми б

Джерело: ukr.media