Коли ти вперше залишаєш офіс, виникає відчуття — нарешті свобода! Більше не потрібно прокидатися о 7 ранку, терпіти ранкові затори, виконувати чужі “давай зробимо це вчора” і чекати п’ятниці як порятунку, повідомляє Ukr.Media.
Фріланс, блогінг, творчість — це вибір на користь себе, своїх правил і свого темпу. Але згодом настає реальність. І вона не про безкінечні чаїнки з видом на захід сонця та гроші, що падають з неба на рахунок. Вона про те, як складно керувати собою, коли ти є власним начальником.
Коли немає кого стусонути
Прокидаєшся о 9, як і планувала. І ніби сніданок, і ніби кава. А потім… випадково потрапляєш у стрічку. Або вирішуєш, що спершу потрібно терміново прибрати. А потім “ну я ж вдома, можна й серію подивитися. Лише одну!”. І ось уже 17:00, а ти не написала жодного рядка, не зняла відео і навіть не виклала сторіз.
І немає начальника, який прийде і скаже: “Ти чого, давай працювати!” — все це мусиш робити ти сама. Ніхто не видасть тобі мотиваційного стусана. Ніхто не нагадає, що час робити звіт. Ніхто не похвалить за добре виконане завдання або не відчитає за прострочений дедлайн.
Ти — і виконавиця, і менеджерка, і натхненниця, і критикиня. І саме тут починається справжня перевірка на витривалість.
Коли я почала займатися блогінгом на повний робочий день, у мене була думка: “Ось тепер я все встигну!”. Але виявилося, що працюючи на когось, у мене принаймні були рамки. А вдома — тільки я, собака, коти і спокуса знову лягти під плед. І, як на зло, завжди хтось починає свердлити, коли ти нарешті готова знімати. Стрес + прокрастинація = творчий застій.
Фріланс не означає легкі гроші
Багато людей йдуть у блогінг або фріланс в пошуках швидкого заробітку. Вони думають: “Я зараз зроблю кілька відео, постів, і все піде як по маслу. Справ-то? Сиди вдома в піжамі і рахуй прибуток”. Але насправді, всі ці мрії розбиваються об жорстку реальність.
Ти працюєш набагато більше, спершу на ентузіазмі, заробляючи нестабільно, і повинна бути сама собі бухгалтером, аналітиком і креативним директором.
Тут не діють схеми: “пропрацював вісім годин — отримав зарплату”. Тут важливий результат, а не імітація діяльності. А щоб отримати результат, потрібно постійно тримати себе в формі, працювати над собою і не чекати дива.
А що ти отримуєш в обмін на свою інтенсивну діяльність? Сумніви, тишу в коментарях і внутрішній голос, який шепоче: “Може, це нікому не потрібно?”.
Пам’ятаю, як у перші місяці я викладала відео, які переглядали 4 людини. І дві з них — я і моя мама. І це, м’яко кажучи, не надихає. Але якщо не здаватися — щось починає рухатися. Не відразу. Не магією. А потім, коли ти вже сто разів хотіла все кинути.
А як підтримувати себе у формі, коли весь офіс — це ти, твій диван і пухнаста банда?
Ось що справді допомагає:
План на день — твій найкращий друг. Я раніше вважала, що план — це нудно. А потім зрозуміла, що без нього день перетворюється на хаос, перевірено не раз. Я складаю короткий список завдань у нотатках, щоб не загубитися в “ой, що б поробити”.
Робочий час — це святе. Працювати “за настроєм” звучить романтично, але в житті часто закінчується нічим.
До 11 ранку я намагаюся вирішити побутові справи і обов’язково вигуляти собаку — щоб потім нічого не відволікало. А з 11 до 15 у мене починається “золоте вікно” — найпродуктивніший час. Я вимикаю сповіщення, не відповідаю на дзвінки і намагаюся максимально бути в процесі. Коти в цей час поводяться тихо, а собака вже знає, що гуляти ми сходили, і тепер можна просто лягти поруч і дрімати.
Хвалити себе — обов’язково. Зробила — молодець. Навіть якщо це було щось просте, на кшталт “написала короткий пост” або “вивантажила відео”. Це
Джерело: ukr.media
Коли ти вперше залишаєш офіс, виникає відчуття — нарешті свобода! Більше не потрібно прокидатися о 7 ранку, терпіти ранкові затори, виконувати чужі “давай зробимо це вчора” і чекати п’ятниці як порятунку, повідомляє Ukr.Media.
Фріланс, блогінг, творчість — це вибір на користь себе, своїх правил і свого темпу. Але згодом настає реальність. І вона не про безкінечні чаїнки з видом на захід сонця та гроші, що падають з неба на рахунок. Вона про те, як складно керувати собою, коли ти є власним начальником.
Коли немає кого стусонути
Прокидаєшся о 9, як і планувала. І ніби сніданок, і ніби кава. А потім… випадково потрапляєш у стрічку. Або вирішуєш, що спершу потрібно терміново прибрати. А потім “ну я ж вдома, можна й серію подивитися. Лише одну!”. І ось уже 17:00, а ти не написала жодного рядка, не зняла відео і навіть не виклала сторіз.
І немає начальника, який прийде і скаже: “Ти чого, давай працювати!” — все це мусиш робити ти сама. Ніхто не видасть тобі мотиваційного стусана. Ніхто не нагадає, що час робити звіт. Ніхто не похвалить за добре виконане завдання або не відчитає за прострочений дедлайн.
Ти — і виконавиця, і менеджерка, і натхненниця, і критикиня. І саме тут починається справжня перевірка на витривалість.
Коли я почала займатися блогінгом на повний робочий день, у мене була думка: “Ось тепер я все встигну!”. Але виявилося, що працюючи на когось, у мене принаймні були рамки. А вдома — тільки я, собака, коти і спокуса знову лягти під плед. І, як на зло, завжди хтось починає свердлити, коли ти нарешті готова знімати. Стрес + прокрастинація = творчий застій.
Фріланс не означає легкі гроші
Багато людей йдуть у блогінг або фріланс в пошуках швидкого заробітку. Вони думають: “Я зараз зроблю кілька відео, постів, і все піде як по маслу. Справ-то? Сиди вдома в піжамі і рахуй прибуток”. Але насправді, всі ці мрії розбиваються об жорстку реальність.
Ти працюєш набагато більше, спершу на ентузіазмі, заробляючи нестабільно, і повинна бути сама собі бухгалтером, аналітиком і креативним директором.
Тут не діють схеми: “пропрацював вісім годин — отримав зарплату”. Тут важливий результат, а не імітація діяльності. А щоб отримати результат, потрібно постійно тримати себе в формі, працювати над собою і не чекати дива.
А що ти отримуєш в обмін на свою інтенсивну діяльність? Сумніви, тишу в коментарях і внутрішній голос, який шепоче: “Може, це нікому не потрібно?”.
Пам’ятаю, як у перші місяці я викладала відео, які переглядали 4 людини. І дві з них — я і моя мама. І це, м’яко кажучи, не надихає. Але якщо не здаватися — щось починає рухатися. Не відразу. Не магією. А потім, коли ти вже сто разів хотіла все кинути.
А як підтримувати себе у формі, коли весь офіс — це ти, твій диван і пухнаста банда?
Ось що справді допомагає:
План на день — твій найкращий друг. Я раніше вважала, що план — це нудно. А потім зрозуміла, що без нього день перетворюється на хаос, перевірено не раз. Я складаю короткий список завдань у нотатках, щоб не загубитися в “ой, що б поробити”.
Робочий час — це святе. Працювати “за настроєм” звучить романтично, але в житті часто закінчується нічим.
До 11 ранку я намагаюся вирішити побутові справи і обов’язково вигуляти собаку — щоб потім нічого не відволікало. А з 11 до 15 у мене починається “золоте вікно” — найпродуктивніший час. Я вимикаю сповіщення, не відповідаю на дзвінки і намагаюся максимально бути в процесі. Коти в цей час поводяться тихо, а собака вже знає, що гуляти ми сходили, і тепер можна просто лягти поруч і дрімати.
Хвалити себе — обов’язково. Зробила — молодець. Навіть якщо це було щось просте, на кшталт “написала короткий пост” або “вивантажила відео”. Це
Джерело: ukr.media
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *