Спойлер: брати чужу карту небезпечніше, ніж комусь вручати свою.
Коротку версію статті можна послухати. Якщо вам так зручніше, вмикайте подкаст.
Уявімо ситуацію: літній жінці важко самій іти до магазину. Вона просить онука зробити покупки. Щоб той розплатився, вона дає йому свою банківську картку, на яку приходить пенсія, і каже ПІН-код. Підліток приходить до супермаркету, бере з полиць молоко та хліб. Але касир бачить, що на карті жіноче ім'я і відмовляється продати продукти.
Або події можуть розгортатися по-іншому. Онук купує на бабусині гроші не лише молоко та хліб, а й нову комп'ютерну гру. А бабуся потім виявляє, що їй нема чим платити за електрику. Але ж карту вона дала сама. Значить, сама винна. Чи ні?
Розберемося у нюансах.
Чи можна передавати комусь картку
Це вважається порушенням правил застосування банківських продуктів. Наприклад, центральний районний суд Кемерова у своєму рішенні те, що карта — це особистий платіжний документ, яким може користуватися одна людина — її власник.
Аналогічної дотримується Центробанк. Тому він не рекомендує надавати доступ до карти та ПІН-коду нікому, навіть родичам.
Додатково кожен банк закріплює обов'язок зберігати картку при собі у договорі обслуговування, який підписує клієнт. Наприклад, у «Тінькофф» про це йдеться у пункті договору, у «Альфа-банку» — у пункті додатка 4.
Особливих покарань за це порушення, утім, немає. Пам'ятати треба лише про що: якщо ви передали карту іншому, а він якось неправильно витратив ваші гроші, в банк скаржитися марно. Там пошлеться на те, що ви не дотрималися умов договору. А вони, між іншим, попереджали! Тому в банку вмивають руки і про жодне відшкодування коштів розмовляти з вами не будуть. А якщо карту використовують із злочинною метою, питання можуть виникнути у правоохоронних органів — вона ж на ваше ім'я.
Загалом, якщо резюмувати: передавати банківську картку будь-кому не можна. Але наслідки для вас виникнуть тільки якщо ваша довірена особа вас обдурить. Повернути втрачене буде складно, доведеться вирішувати питання із залученням поліції.
Чи можна брати в когось банківську картку
З цього боку ситуація виглядає складнішою. Для початку в магазині можуть просто не прийняти чужу карту і будуть абсолютно праві. Цієї позиції дотримуються .
Але відмова – це півбіди. Достатньо просто залишити покупки та піти. Проте пильний касир може запідозрити покупця у крадіжці карти та викликати поліцію. Навіть якщо ситуація згодом проясниться, провести кілька годин із представниками закону не найкраще дозвілля.
Важливо тут і те, на що витрачено гроші. Восьмий касаційний суд загальної юрисдикції : навіть якщо карта та ПІН-код передані третій особі, це не дає їй права розпоряджатися грошима на власний розсуд. Отже, якщо у власника пластику будуть претензії до того, куди пішли кошти, це може стати підставою для притягнення розтратника до відповідальності.
Тобто наслідки для того, хто взяв чужу карту, можуть бути набагато неприємнішими, ніж для її власника.
Що робити, щоб не було проблем
Відповідь напрошується сама собою. Власнику картки краще б нікому не давати, а його близьким — не брати. Це, загалом, нормальне правило фінансової гігієни. Використовувати чужу зубну щітку нікому на думку не спадає. Тим більше, що зараз за номером телефону дозволяється без комісії переводити до 100 тисяч рублів на місяць, так що можна за необхідності просто перекидати потрібні суми один одному.
Втім, бувають ситуації, коли власник картки цього не впорається. Наприклад, йдеться про людину похилого віку, яка не освоїв ні використання банкомату, ні онлайн-банкінг. У цьому випадку допомогти із покупками можна. Але краще діяти так, щоб питань потім не виникло: брати все за списком і збирати чеки.