Чий кулемет був кращим? /Фото: washingtontimes.com.
У 1934 році у Третьому рейху на озброєння був прийнятий, по суті, перший масовий єдиний пулемет – MG34. Ця грізна зброя поєднувала в собі переваги легкого ручного та важкого верстатного пулемету. У 1942 році під тиском суворих реалій війни на східному фронті німці використали упрощену та модернізовану версію цього зброї – пулемет MG42. Успішний приклад виявився заразним і після закінчення війни проблемою створення єдиного пулемету для потреб піхоти спантеличилися відразу з обох боків Атлантики.
Усьому виною Друга світова. /Фото: YouTube.com.
Після закінчення Другої світової війни радянські та американські зброярі найщільніше вивчали найбагатший досвід, нагромаджень за роки конфлікту. Не обминули і німецький досвід у сфері конструювання та експлуатації єдиних кулеметів. Благо з MG34 та MG42, випущених тиражами в 1 та 0.42 млн екземплярів, були чудово знайомі в обох країнах. Першими підвищеним інтересом до проблематики єдиного пулемету виявили американці. У цілому нині розвиток «єдиних» йшло у СРСР та США пліч-о-пліч. Перші дослідні зразки нового типу з’явилися в обох країнах ще у 1946 році. У США було створено пулемет Т46 під патрон 7.62х63 мм. У Радянському Союзі того ж року було створено «ротний» РП-46, які сьогодні все ж таки прийнято відносити все-таки до ручних, а не єдиних кулеметів. Тим часом в Америці роботи з Т46 були згорнуті вже до 1948 року через розробку нового боєприпасу, який використовується в блоці НАТО дотепер – патрона 7.62х51 мм.
Спочатку були США з їхньою «свинею». /Фото: yaplakal.com.
Роботи над створенням єдиного пулемету розтягнулися роками. Якісне зрушення у цій галузі відбулося лише наприкінці 1950-х. Цього разу попереду виявилися американці: у 1957 році вони викотили свою «Свиню» М60, створену саме під згаданих вище боєприпасів нового зразка. Неважко здогадатися, що 60-й став багато в чому подальшим розвитком ідей закладених у Т46, який у свою чергу багато в чому копіював удалі конструкторські рішення німецьких MG42 та FG42. Заокеанська «свиня» вийшла досить важкою: 11 кг за довжиною 1.1 метра. Заводський темп стрілянини міг досягати 650 пострілів за хвилину, харчування здійснювалося від коробчатих магазинів на 100 та 200 набоїв. При конструюванні М60 американці зробили головну ставку на універсальність нового зброї, повністю ввібравши ідею, закладену німцями в MG42: багато платформ – один пулемет. Але гладко виявилося тільки на папері, бо загалом М60 виявився дуже невдалим зброєю.
Зброя вийшла так собі. /Фото: YouTube.com.
Особливо це стосувалося перших серій новинки. «Свиня» страждала від чисельних родових болячок, що не найкраще позначалися на надійності зброї. Тим іронічніші, що передсерійні зразки та прототипи демонстрували дуже високий рівень якості та характеристик. Насправді ж М60 страждав від вібрацій, недостатньо міцної групи затвору та ризику «самозбирання» у процесі стрілянини. Через що деталі кулеметів першої серії американським солдатам доводилося прикріплювати тягарем… У цілому нині перелік чисто експлуатаційних проблем М60 був дуже широкий. Багато хто з них американцям так і не вдалося усунути до появи абсолютно нового пулемету. Щодо надійної вийшла версія М60Е1, проте вона не набула великого поширення насамперед на конвеєрі американських збройових заводів. Проте не заважає Армії США та КМП використати модернізовані версії 60-го до цього дня. З іншого боку, сьогодні головним єдиним пулеметом Штатів таки залишається бельгійський FN MAG (М240).
У зробили свій варіант. /Фото: vpk.name.
Що ж до радянського єдиного пулемету, він так само виріс і сформувався під впливом досвіду Другої світової війни. Однак, на відміну від заокеанського М60 виявився куди більш самобутньою розробкою з погляду конструкції. На світ перший повноцінний єдиний пулемет СРСР народився 1959 року під індексом Е-2. У 1960 році зброя успішно пройшла фінальний тур випробувань, продемонструвавши абсолютну перевагу над розробками інших конструкторів. Новий пулемет якісно відрізнявся від конкурентів можливістю використання стандартних пулеметних стрічок, які вже існували в СРСР. Зброя стабільно демонструвала низьку чутливість до засмічення та замочування. Воно також мало щодо просту конструкцію та порівняно менший вес – всього 9 кг. Нарешті, Е-2 демонстрував велику довговічність конструкції. Все це сприяло його використанню у 1961 році. Сьогодні Е-2 відомий під назвою 7.62-мм пулемет Калашнікова або просто ПК.
Пройшов перевірку часом. /Фото: haber7.com.
У наступні роки на базі ПК був також створений танковий варіант кулемета Калашнікова. А у 1969 році зброя пережила комплексну модернізацію, перетворившись на ПКМ. Головним нововведенням якої стало різке зниження маси зброї до 7.5 кг. При цьому за вогневими характеристиками радянський ПК і ПКМ не тільки не поступався американському М60, а й частині його перевершував. Подібно до американської «свині», радянський «Калашников» використовується донині. При цьому через відсутність принципових проблем з надійністю і стрілецькими характеристиками радянський єдиний пулемет завоював значно більшу популярність і визнання серед військових різних країн. Так, якщо якийсь доопрацьований і полегшений М60Е4 став у результаті «іграшкою» КПМ і сил спеціальних операцій, то ПКМ досі гордо несе звання «робочої ковзани» серед єдиних кулеметів усіх сухопутних сил колишніх радянських республік.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно
Продовжуючи тему читайте про те, як колись АТЗ був одним з найбільших тракторних заводів СРСР : що виробляють тут сьогодні.