Велосипед Урал. /Фото: ru.wikipedia.org.
У житті радянської людини велосипед займав особливе місце, особливо, коли йшлося про мешканців різного роду периферії, зокрема сільської місцевості. Це в місті була розвинена система громадського транспорту, а на селі без велосипеда з точки «А» до точки «Б» доводилося тягнутися на своїх двох, якщо, звичайно, під рукою не було хоч якогось велосипеда.
Радянські ностальгічні велосипеди. /Фото: commons.wikimedia.org.
1. Триколісне дитинство по-радянському
Велосипед Ведмедик. /Фото: youla.ru.
Для мільйонів радянських людей (та й не тільки) першим велосипедом у житті був той, що на трьох чи чотирьох колесах. Вибрати тут якусь особливу модель чи лінійку буде дуже складно. Бо з одного боку, триколісні велосипеди для дошкільнят дуже прості і намудрити в них щось банально складно. З іншого боку, в СРСР вироблялася просто якась неймовірна кількість «трьохколесників». Причому робили їх навіть підприємства, які не мали прямого відношення до велотранспорту. Загалом у Країні Рад випускалося понад 200 моделей та найменувань велосипедів для найменших. Найбільш відомі моделі «Ведмедик», «Метелик», «Чебурашка», «Зубраня» та «Дружок». Коштували такі від 15 до 18 рублів.
2. «Піонер» та «Школяр»
Велосипед Школяр. /Фото: dvaveka.ru.
Мабуть найбільш знаковий велосипед, що випускався для радянських дітей молодшого віку з колесами на 16 і 18 дюймів. Конструкція була гранично простою та надійною. При цьому велосипед був досить легким. Для мільйонів радянських дітей саме ця модель ставала першим справжнім кроком у «доросле життя велосипедиста». Історія моделі почалася на заводі ЗіС, хоча згодом «Піонер» випускався приблизно на десяти машинобудівних підприємствах, розкиданих республіками колись спільної країни. А ще саме з «Піонера» у багатьох радянських хлопчаків починалися вправи у тюнінгу. Особливо підприємлива молодь примудрялася ставити колеса від «Ками» та оснащувати велосипед навісними ручними гальмами.
Іншим популярним дитячим та підлітковим велосипедом був «Школяр». Як правило, колесила на ньому дітлахи у віці від 7 до 12 років. Робили такі на Харківському велозаводі. Як і Піонер, велосипед мав занижену раму для того, щоб було зручно сідати дитині. При цьому колеса були вже помітно більшими: 20 і 22 дюйми. Порівняно з попереднім, вважався більш надійним та безпечним. Зокрема, через гальма, які краще працювали.
3. “Кама”, “Салют”, “Лелека”
Легендарна Кама. /Фото: habr.com.
У Радянському Союзі випускалося безліч складних велосипедів для підлітків. Хоча їздити на них, звісно, могли й дорослі… Найвідомішими моделями велосипедів такого роду протягом багатьох років залишалася продукція Російської СФСР та Української РСР. Йдеться про «Кам» з 20-дюймовими колесами.
Спочатку ці велосипеди випускалися на ЗІЛ. Пізніше їхнє складання також було налагоджено ще й на Пермському велозаводі. Інший знаковий велосипед – «Салют» виробництва вже згаданого Харківського велозаводу. Зрештою, був у СРСР і ще один видний виробник складаних велосипедів – Мінський МВЗ. Там випускалися не менш відомі, хоч і менш поширені «Лелеки». Робили останні за лекалами «Ками» та «Салюта», в чому нескладно переконатися навіть у фотографіях.
4. «Орлятко» і «Ластівка»
Орлятко, що випускалося по всій країні. /Фото: yaplakal.com.
Велосипеди для дітей старшого шкільного віку (хлопчиків та дівчаток відповідно), що позиціонувалися як «перехідні моделі» перед пересадкою на повноцінні дорослі. Обидві моделі ведуть свій родовід від аналогічних велосипедів німецького виробництва (існує інша версія, що велосипеди були спроектовані в Харкові на ХВЗ ще до війни). Історія «Орлятко» та «Ластівки» почалася в Мінську, куди після війни в рамках репарації було вивезено промислове обладнання з Німеччини. У наступні роки велосипеди цієї лінійки випускалися під різними назвами на кількох підприємствах чи не по всій території СРСР. Наприклад, «Орлятко» та «Ластівку» також випускали на Харківському ВЗ. Збирали велосипеди і в Литовській РСР на відомому Шяуляйському велосипедно-моторному заводі. Модель виявилася неймовірно стабільною. Серійне виробництво сімейства почалося в 1951 році і без змін протрималося аж до 1978 року. Коштували такі в районі 45 рублів.
5. “Урал”, “Мінськ”, “Україна”
Велосипед Пермського машинобудівного – Урал. /Фото: ru.wikipedia.org.
Нарешті, у Радянському Союзі випускалася величезна кількість дорослих чоловічих та жіночих велосипедів. Як правило, це були «сталеві коні» у ціновій категорії між 95 та 110 рублями. Головними постачальниками дорослих велосипедів залишалися Харків та Перм. Найбільш відомою моделлю дорожнього «дорослика» від харківських майстрів, звичайно ж, була «Україна». Інший широко відомий у країні Рад дорослий велосипед – це «Урал». Останні робили на Пермському машинобудівному заводі. Збирали подібну техніку та інших підприємствах. Ще одним видним гравцем на внутрішньорадянському ринку звичайно ж залишався Мінський МВЗ із його (яка несподіванка) – «Мінським». Всі ці велосипеди були виконані за класичним компонуванням, що використовувалося в Європі ще з 1920-х років.
6. “Турист”, “Супутник”, “Тахіон”
Були в СРСР та спортивні велосипеди. / Фото: drive2.ru.
Були в Радянському Союзі та аматорські спортивні велосипеди. Наприклад, у Харкові випускалася модель під назвою “Спорт”. Від звичайних дорослих такі відрізнялися насамперед гоночними однотрубними колесами. Також подібні велосипеди оснащувалися ручними гальмами, спортивним кермом, а також мали кілька передач. При цьому коштували спортивні велосипеди не принципово дорожче звичайних дорослих – близько 115 рублів.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Які країни з-поміж великих постачальників можуть добувати «чорне золото» ще 200 років:
Протягом збройової теми читайте про 8 радянських танків , які «запізнилися» на Другу світову.