Подруга, яка вже кілька років живе у Канаді, поділилася історією про незручну ситуацію, що сталася з нею на дні народження колеги. Це викликало сміх, але водночас і образу. Вона не знала, чи варто ображатися на колегу, яка не попередила про формат свята, чи на себе, адже не ознайомилася з культурними традиціями Канади.
Подруга працювала у канадській компанії вже два роки і встигла потоваришувати з деякими колегами. Коли одна з них запросила її на свій день народження, вона з радістю погодилася. Принесла хороший подарунок і букет квітів. Вечір проходив чудово, доки наприкінці офіціант не приніс їй рахунок за її страву та напої.
Виявилося, що всі гості платили за себе, але ніхто, крім подруги, не приніс подарунка чи квітів. У результаті, вона витратила 150 доларів на подарунок та квіти, а ще 70 доларів – за свій чек.
Пізніше, досліджуючи різницю менталітетів та культур, подруга натрапила на обговорення, де багато українців зізнавалися, що опинялися в подібних неприємних ситуаціях.
В українській культурі прийнято, що іменинник відповідає за організацію свого свята: бронює заклад, дбає про комфорт гостей та оплачує рахунок. Існує також негласне правило: вартість подарунка має хоча б приблизно дорівнювати витратам на місце за столом. Це своєрідний “бартер” за запрошення.
У Канаді, США та країнах Західної Європи святкування дня народження є насамперед приводом для зустрічі та спілкування. Подарунки можуть бути символічними (пляшка вина, квіти, листівка, книга, свічка) або їх може не бути взагалі. Кожен гість оплачує власні витрати.
Хоча такий підхід може здаватися незвичним, він має свої переваги. Він дозволяє людям, які не мають багато грошей, брати участь у святкуванні, замовляючи недорогі страви. Іменинник також не відчуває фінансового тиску.
В Україні ж, якщо людина не може дозволити собі подарунок, вона часто відмовляється від запрошення, щоб уникнути незручності. Це може бути невигідно і для іменинника, адже він не побачить усіх, кого хотів би бачити. Крім того, існує проблема подарунків, які зовсім не потрібні імениннику, що призводить до марної витрати коштів та часу на їх організацію.
З точки зору іноземця, отримання дорогих подарунків (парфуми, шовковий шарф, техніка) може здаватися дивним або навіть зобов’язуючим. Вони звикли до невеликих знаків уваги або до того, що гості скидаються на оплату рахунку іменинника.
Західний варіант святкування здається більш зручним, але й він має свої нюанси. Часто рахунок ділять порівну між усіма присутніми (“split the bill evenly”), щоб спростити процес для офіціанта. Однак, якщо ви замовили салат і воду, а хтось інший – кілька страв і напоїв, рівний поділ рахунку може бути неприємним. До того ж, у Канаді та США до загальної суми додаються податки та обов’язкові чайові (близько 15-20%), що значно збільшує кінцеву вартість.
Як не витратитися на іноземних вечірках
Щоб уникнути неприємних сюрпризів під час оплати рахунку, варто пам’ятати кілька правил:
Фрази на кшталт “Let’s meet for drinks” або “Join me at the restaurant” в США, Нідерландах чи Німеччині зазвичай означають пропозицію скласти компанію, де кожен платить за себе. Якщо ж ви чуєте слова “hosting” (я приймаю/влаштовую) або “my treat” (я пригощаю), то можете розслабитися і не діставати гаманець.
Не бійтеся запитувати. У США, Нідерландах чи Німеччині цілком нормально написати в чаті: “Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)”. Таку прямоту оцінять. У Великій Британії чи Франції краще запитати м’якше: “How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)”, щоб не здатися надто різким.