Одна моя давня подруга вже кілька років живе у Канаді. Під час останньої розмови вона розповіла про курйозну ситуацію, що сталася з нею на Дні народження колеги. Ми, звісно, посміялися, але того вечора вона почувалася ображеною, хоч і не могла зрозуміти, на кого: на колегу, яка не попередила про такий формат свята, чи на себе, що не розібралася в культурних традиціях Канади.
Подруга працює у канадській фірмі вже два роки і встигла потоваришувати з кількома колегами. Тому, коли одна з них запросила її на День народження, вона з радістю погодилася. Придбала гарний подарунок, букет квітів і прийшла на свято. Чудово проводила час, доки наприкінці вечора офіціант не приніс їй рахунок за страву та напої.
Виявилося, що всі гості платили за себе, але ніхто не дарував подарунків та квітів. У результаті, подруга витратила 150 доларів на подарунок і квіти, а потім ще 70 доларів за свій чек…
Вдома, досліджуючи різницю менталітетів та культур, вона натрапила на обговорення, де багато українців зізнавалися, що потрапляли у подібні неприємні ситуації.
Українці дуже гостинні, і в нас іменинник відповідає за своє свято: бронює заклад, дбає про комфорт гостей, стежить, щоб ніхто не залишався з порожньою тарілкою чи келихом. І, звісно, оплачує рахунок. Однак, якщо поглянути на це свято з фінансового боку, існує негласне правило: подарунок має щонайменше “окупити” місце за столом. Це своєрідний “бартер” між квитком на свято та подарунками.
У Канаді, як і в США та Північній і Західній Європі, святкування Дня народження – це просто привід побачитися і поспілкуватися. Подарунки можна не дарувати зовсім, або принести щось символічне (пляшка вина, квіти, кумедна листівка, книжка чи свічка), а от чек кожен оплачує сам за себе.
Так, для нас це виглядає дивно, але, на мою думку, такий підхід зручніший. Навіть якщо у когось немає багато грошей, можна замовити щось недороге і все одно святкувати та спілкуватися. І навіть якщо іменинник не має коштів на велике свято, він точно зможе заплатити тільки за себе.
Натомість, якщо в нас немає грошей на подарунок, людина часто не йде на свято, бо почувається ніяково. І для самого іменинника це не завжди добре, адже на святкуванні можуть бути присутні не всі, кого б він хотів бачити. Також є багато людей, які не надто переймаються подарунками і приносять те, що ювіляру зовсім не потрібне. У результаті, людина витратила багато часу та грошей на організацію свята, а отримала купу непотрібних речей.
Погляньте на цю ситуацію очима іноземного іменинника: йому дарують дорогі парфуми, шовковий шарф чи техніку – це може здатися дивним або навіть зобов’язуючим. Вони звикли до невеликих подарунків як проявів уваги, або, в кращому випадку, до того, що гості скидаються і оплачують рахунок винуватцю свята.
З моїх міркувань випливає, що західний варіант святкування є зручнішим, але й у ньому є неприємні моменти. Зараз все частіше рахунок ділять порівну (“split the bill evenly”) між усіма присутніми, щоб офіціанту не доводилося вираховувати кожному окремо. І якщо ви замовили салат та склянку води, а хтось – кілька бургерів та коктейлів, вам може не сподобатися рівномірно розділений рахунок. А якщо врахувати, що в Канаді та США до цієї суми додаються податки штату чи провінції та обов’язкові чайові (приблизно 15-20%), то сума вийде чималою.
Як не збанкрутувати на іноземних вечірках
Щоб не сидіти з кислим виразом обличчя над чеком за пасту, запам’ятайте кілька правил.
Хоча з англійською у нас зазвичай все гаразд, ми часто інтерпретуємо іноземні фрази крізь призму власних реалій. Коли іноземець пише “Let’s meet for drinks” або “Join me at the restaurant”, це не запрошення на банкет. Це пропозиція скласти компанію, що означає: кожен платить за себе. А от якщо прозвучало слово “hosting” (я приймаю/влаштовую) або прямолінійне “my treat” (я пригощаю) – тоді гаманець можна не діставати.
Не бійтеся запитувати. У США, Нідерландах чи Німеччині написати в чат: “Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)” – абсолютно нормально. Вас оцінять за прямоту. А от у Великій Британії чи Франції краще запитати трохи м’якше, наприклад: “How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)” – щоб не здатися надто різким.