Мережа книгарень «Сенс» відкриває перший простір за франшизою у Львові, на вулиці Богдана Хмельницького. Новий заклад розміститься в історичній будівлі колишнього кінотеатру часів Австро-Угорської імперії та об’єднає книгарню, кафе, кав’ярню й простір для подій. Засновник «Сенсу» Олексій Ерінчак розповів про причини вибору Львова, особливості франшизної моделі та плани щодо майбутнього простору в Одесі.
«Прагнемо, щоб львівський «Сенс» мав своє обличчя і поступово ставав для місцевих своїм»
Для команди «Сенсу» локація у Львові знайшлася майже випадково: місцеві підприємці, які придбали історичну будівлю, запропонували мережі відкрити там книгарню-кав’ярню. Львів, з його розвиненою читацькою спільнотою, найдавнішим видавничим форумом і жвавим культурним життям, став логічним кроком для розвитку бізнесу.
Цей проєкт є першим досвідом розширення мережі через франшизу, однак її формат відрізняється від класичного. «У нас це управлінська франшиза: партнер отримує право використовувати бренд і бізнес-процеси «Сенсу», а управління простором делегує команді «Сенсу», – пояснює Олексій Ерінчак. Київська команда контролює всі ключові аспекти проєкту, зберігаючи єдиний ціннісний підхід: стандарти, архітектура, меню, підбір книжок, пошук та управління персоналом (окрім посади директора) залишаються за «Сенсом».
На відміну від інших закладів, тут юридичну відповідальність за комерційну діяльність несуть львівські інвестори, власники приміщення. Незважаючи на строгі стандарти управлінської франшизи, простір має бути унікальним. «Ми хочемо, щоб львівський «Сенс» мав своє обличчя і поступово ставав для місцевих своїм. Як це сталося в Івано-Франківську на «Промприладі»: люди сприймають його як своє місце», – розповідає засновник. Для досягнення цієї мети команду набрали з місцевих мешканців, а події та маркетинг розробляються з огляду на львівський контекст.
Історія колишнього кінотеатру та врятований стінопис
«Сенс» у Львові розташований у будинку початку 19 століття на вулиці Богдана Хмельницького, за 600 метрів від площі Ринок. Це дві будівлі, об’єднані простором на першому поверсі. Розташування подалі від центральної площі команда вважає перевагою, адже це дозволяє уникнути надмірного туристичного потоку.
Будівля, зведена у 1912–1913 роках за проєктом Романа Фелінського, функціонувала як кінотеатр «Сфінкс» (згодом «Мева», «Адрія», а в радянські часи – «ім. 17 Вересня» та «ім. Б. Хмельницького»). Із часів кінотеатру майже нічого не збереглося, окрім стелі зі слідами затікань і малюнків. Головним здобутком приміщення є монументальний стінопис 1960-х років роботи Володимира Патика, який займає стіну основної зали та частину сусідньої.
«За радянської влади цей стінопис, що зображує завоювання Львова Богданом Хмельницьким, зберігав багато гумору й підколів. Він близько 30 років стояв захаращений, але дивом зберігся», – розповідає Олексій Ерінчак. Відновлення стінопису символічно збіглося зі 100-річчям від дня народження художника.
Стінопис буде видно з вулиці, що дозволить привабити відвідувачів не лише поціновувачів книг і кави, а й поціновувачів мистецтва. Також у просторі облаштували сцену та новий екран там, де раніше висів екран кінотеатру, для проведення презентацій і подій.
«Людина на кріслі колісному, з дитячим візочком або старша особа не мають натрапляти в просторі на барʼєри»
Облаштування безбар’єрного простору в історичній будівлі стало одним із найбільших викликів. Команда принципово відмовилася від виправдань історичним статусом об’єкта. «Ми зробили пандус, вирівняли підлогу основного поверху, прибрали пороги. Є інклюзивна вбиральня», – додає Ерінчак. У приміщенні з високими стелями облаштували кілька рівнів, доступ до яких забезпечує ліфт.
«Це принциповий момент. Не можна казати: «Це історична будівля, тому ми нічого не можемо зробити». Це завжди компроміс, але краще мати такий доступ, ніж не мати його взагалі», – зазначає засновник «Сенсу». Концепт розробляв архітектор Василь Грищенко, а до реставрації фасаду та стінопису залучали львівських фахівців.
«Будівництво може бути навіть дорожче за простір на Хрещатику, хоча площа приблизно вдвічі менша»
Термін окупності проєкту становить п’ять років, як і для київської локації. Однак кошторис ремонту суттєво зріс через здорожчання будівництва в Україні. «На сьогодні, за відчуттями, це може бути навіть дорожче за простір на Хрещатику, хоча площа приблизно вдвічі менша. Тут було дуже багато роботи з первинним станом приміщення», – пояснює Олексій Ерінчак. Засновник не розголошує точну суму, зазначаючи, що інвестори мають повернути кошти приблизно за п’ять років, після чого вони стануть рівноправними партнерами в форматі 50/50.
«У Львові набагато більше українськості, яку так довго пригнічувала радянська система»
«Сенс» розраховує залучити у Львові як досвідчених читачів, так і нову аудиторію. Ще до відкриття сторінка простору в Instagram зібрала близько 4000 підписників.
У закладі працюватиме повноцінна кухня, меню якої згодом адаптують під місцеві традиції. «Я думаю, що страви, які вже полюбилися киянам і франківцям, зайдуть і у Львові. Можливо, з’являться локальні страви, які відповідатимуть духу Львова. Наприклад, ми зробимо свій пляцок, тому що для Львова це важлива частина гастрокультури», – ділиться Олексій Ерінчак.
Асортимент книжок на старті штучно змінювати не будуть. «У Львові трохи інший контекст. Тут набагато більше українськості, яку не так довго пригнічувала радянська система. Водночас тут набагато більше дітей і молоді, ніж у Києві. Тому, ймовірно, ми продаватимемо більше підліткової та дитячої літератури. Можливо, аудиторія «Сенсу« у Львові буде молодшою, ніж у Києві», – припускає засновник.
Олексій Ерінчак переконаний, що мережа повинна постійно змінюватися під виклики часу та конкретного міста, зберігаючи гнучкість. Модель, яку зараз відпрацьовують у Львові, засновник планує пропонувати іншим потенційним партнерам в Україні. «Ми не «МакДональдз», у якого відточені процеси. Але у своїй сфері ми «МакДональдз» з погляду привабливості бренду й упізнаваності. Проте ми набагато гнучкіші й адаптивніші», – каже Ерінчак.
«Ми не «МакДональдз», у якого відточені процеси й у всьому світі все має бути однаково»
Особливу увагу Олексій Ерінчак приділяє Одесі. Попереднім планам відкриття там перешкоджали складні домовленості або російські обстріли. Однак мовні та культурні особливості міста засновник сприймає як головну причину для запуску проєкту.
«Навіть якщо в Одесі є 5% людей зі стійкою україноцентричною позицією – це вже 50 000 осіб. Це сила, яка може перевернути наше уявлення про Одесу дуже швидко. І це активні люди, яким бракує місця зустрічі, де вони відчували б себе сильними серед своїх», – наголошує Олексій Ерінчак. Зараз амбіції проєкту в Одесі зросли до створення великої культурної інфраструктури в історичному місці з двором, яка об’єднає культурну, творчу, україноцентричну, патріотичну публіку для розвитку української Одеси.
Складність пошуку партнерів в Одесі полягає в тому, що важко знайти людину чи групу людей, які б розуміли важливість такого простору та мали б можливість його фінансувати.
«Сподіваюся, що у «Сенсі» не буде ксенофобії та поділу на «свій-чужий»
Якщо Одесі бракує об’єднувального осередку, то у Львові щільність культурного життя надзвичайно висока. Місія місцевого «Сенсу» – задати новий рівень доступності та стати майданчиком для порозуміння. Ерінчак прагне, щоб заклад демонстрував бізнесу, що часи закладів із підвальними туалетами та сходами без пандусів минули.
У приміщенні очікують різну аудиторію: інтелігенцію, молодь, військових, туристів і внутрішньо переміщених осіб. «Я сподіваюся, що у «Сенсі» не буде ксенофобії, поділу на «свій-чужий», бо до нас прийдуть різні люди, це буде місце перетину всіх зі всіма. Львівський «Сенс» має бути найбільш мистецьким, людиноцентричним і саме україноцентричним», – зазначає Олексій Ерінчак.
Засновник переконаний, що красивої локації недостатньо – потрібна активна модерація та проактивна позиція команди. «Треба створити інфраструктуру та проактивно її наповнювати, направляючи. Дуже важливо, яка аудиторія прийде першою та «засквотить» простір. Ми намагаємося зробити так, щоб першою про відкриття дізналася наявна аудиторія «Сенсу», яка вже розділяє наші цінності», – додає він.
Точну дату запуску львівського простору команда не називає через затримки підрядників і форс-мажори. Наразі команду повністю набрали, київські фахівці працюють на місці, а книжки розпаковують на полицях.