Я впевнений, що ви не раз помічали навмисно довгий ніготь на мізинці у деяких чоловіків. Коли вперше бачиш такий “аксесуар”, виникає думка, що, напевно, молодий чоловік просто забув чи не встиг підстригти його, як повідомляє Ukr.Media.
Або ж у нього просто не було під рукою ножиць! Але коли довгий загострений нігтик привертає увагу не один раз, починаєш замислюватися: «А, можливо, це має якийсь сенс?».
Так само, як багато інших неоднозначних явищ у нашому житті, довгий ніготь на мізинці став невід’ємним елементом чоловічого стилю ще в давнину. Існує кілька цікавих теорій щодо цього.
Згідно з однією з них, традиція мати довгий загострений ніготь на мізинці виникла в Китаї, де такий елемент чоловічого вигляду відрізняв аристократів від простих робітників, селян та, так званих, обробників рисових полів.
Ви тільки подумайте, хіба можна з такими нігтями копирсатися в землі або, скажімо, займатися прибиранням? Звичайно, ні. Отже, довгі нігті (не лише на мізинці) були характерною рисою аристократії або заможних людей. Ця традиція з китайської культури поширилася й на інші народи Південно-Східної Азії.
Інша теорія стверджує, що звичай відрощувати довгий ніготь на мізинці має коріння в індокитайських забобонах — давньоіндійських, кхмерських і тайських. Згідно з тайською “наукою” хіромантії, мізинець називався “пальцем багатства”, оскільки вважався символом удачі, вміння заробляти гроші та комунікативних здібностей.
Якщо мізинець був недостатньо довгим (його кінчик при розкритій долоні не доходив до лінії початку третьої фаланги безіменного пальця), це свідчило про те, що його власник, можливо, не може розраховувати на удачу та безмежні багатства. Він — просто звичайна людина… з досить посереднім мізинцем. І навпаки: власники довгих пальців вважалися щасливцями в житті.
Тому деякі тайські чоловіки спеціально відрощували довгі нігті на мізинцях, щоб, так би мовити, виправити несправедливість долі, “дотягнутися” до лінії третьої фаланги безіменного пальця і отримати благословення вищих сил!
Окрім азіатських теорій походження традиції відрощувати ніготь на мізинці, існують також європейські, що датується ще 17 століттям. Першими в Європі цей “аксесуар” ввели в моду дворяни, які використовували ніготь для практичних цілей — з його допомогою відкривали поштові конверти, заклеєні сургучем.
Цілком зрозуміло, що в офісах і канцеляріях ці маніпуляції виконувалися за допомогою спеціальних ножів, але в “польових” умовах, коли потрібні інструменти не були під рукою, в хід йшла шпага… або ж довгий, загострений ніготь.
До речі, відкривати листи шпагою було не лише незручно, але й небезпечно. Все-таки не пляшка шампанського, і важливо було зберегти лист в цілості! Тому аристократи спеціально відрощували ніготь на мізинці лівої руки, щоб розпечатувати кореспонденцію.
Чому саме лівої? Адже в правій майже завжди тримали зброю! До речі, у лівшів проблем із таким нігтем теж не виникало: під час поєдинків на шпагах основну роль відігравали вказівний, середній і безіменний пальці.
Мода на довгий ніготь у аристократичних колах зберігалася до початку 20 століття, поки листи не почали запечатувати клеєм, а не сургучем. А от у Франції в 18 столітті довгий ніготь на мізинці виконував ще одну, більш делікатну функцію.
Одного часу гучний стук у двері вважався ознакою поганого тону, тому виховані дворяни обережно дряпалися нігтем, аби дати знати про свій візит. Можливо, ці спроби “додряпатися” займали чимало часу, але факт залишається фактом.
У 20 столітті філософія довгого нігтя на мізинці зазнала суттєвих змін. Ця риса більше не була привілеєм аристократів і заможних громадян, а стала, скоріше,
Джерело: ukr.media
Я впевнений, що ви не раз помічали навмисно довгий ніготь на мізинці у деяких чоловіків. Коли вперше бачиш такий “аксесуар”, виникає думка, що, напевно, молодий чоловік просто забув чи не встиг підстригти його, як повідомляє Ukr.Media.
Або ж у нього просто не було під рукою ножиць! Але коли довгий загострений нігтик привертає увагу не один раз, починаєш замислюватися: «А, можливо, це має якийсь сенс?».
Так само, як багато інших неоднозначних явищ у нашому житті, довгий ніготь на мізинці став невід’ємним елементом чоловічого стилю ще в давнину. Існує кілька цікавих теорій щодо цього.
Згідно з однією з них, традиція мати довгий загострений ніготь на мізинці виникла в Китаї, де такий елемент чоловічого вигляду відрізняв аристократів від простих робітників, селян та, так званих, обробників рисових полів.
Ви тільки подумайте, хіба можна з такими нігтями копирсатися в землі або, скажімо, займатися прибиранням? Звичайно, ні. Отже, довгі нігті (не лише на мізинці) були характерною рисою аристократії або заможних людей. Ця традиція з китайської культури поширилася й на інші народи Південно-Східної Азії.
Інша теорія стверджує, що звичай відрощувати довгий ніготь на мізинці має коріння в індокитайських забобонах — давньоіндійських, кхмерських і тайських. Згідно з тайською “наукою” хіромантії, мізинець називався “пальцем багатства”, оскільки вважався символом удачі, вміння заробляти гроші та комунікативних здібностей.
Якщо мізинець був недостатньо довгим (його кінчик при розкритій долоні не доходив до лінії початку третьої фаланги безіменного пальця), це свідчило про те, що його власник, можливо, не може розраховувати на удачу та безмежні багатства. Він — просто звичайна людина… з досить посереднім мізинцем. І навпаки: власники довгих пальців вважалися щасливцями в житті.
Тому деякі тайські чоловіки спеціально відрощували довгі нігті на мізинцях, щоб, так би мовити, виправити несправедливість долі, “дотягнутися” до лінії третьої фаланги безіменного пальця і отримати благословення вищих сил!
Окрім азіатських теорій походження традиції відрощувати ніготь на мізинці, існують також європейські, що датується ще 17 століттям. Першими в Європі цей “аксесуар” ввели в моду дворяни, які використовували ніготь для практичних цілей — з його допомогою відкривали поштові конверти, заклеєні сургучем.
Цілком зрозуміло, що в офісах і канцеляріях ці маніпуляції виконувалися за допомогою спеціальних ножів, але в “польових” умовах, коли потрібні інструменти не були під рукою, в хід йшла шпага… або ж довгий, загострений ніготь.
До речі, відкривати листи шпагою було не лише незручно, але й небезпечно. Все-таки не пляшка шампанського, і важливо було зберегти лист в цілості! Тому аристократи спеціально відрощували ніготь на мізинці лівої руки, щоб розпечатувати кореспонденцію.
Чому саме лівої? Адже в правій майже завжди тримали зброю! До речі, у лівшів проблем із таким нігтем теж не виникало: під час поєдинків на шпагах основну роль відігравали вказівний, середній і безіменний пальці.
Мода на довгий ніготь у аристократичних колах зберігалася до початку 20 століття, поки листи не почали запечатувати клеєм, а не сургучем. А от у Франції в 18 столітті довгий ніготь на мізинці виконував ще одну, більш делікатну функцію.
Одного часу гучний стук у двері вважався ознакою поганого тону, тому виховані дворяни обережно дряпалися нігтем, аби дати знати про свій візит. Можливо, ці спроби “додряпатися” займали чимало часу, але факт залишається фактом.
У 20 столітті філософія довгого нігтя на мізинці зазнала суттєвих змін. Ця риса більше не була привілеєм аристократів і заможних громадян, а стала, скоріше,
Джерело: ukr.media
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *