Сектор свинарства в Україні перебуває у стані стагнації. Через відсутність можливостей для експорту продукції, особливо під час повномасштабного вторгнення, цикли високих і низьких цін на свинину стали дуже короткими. Коли ціна хороша, багато хто прагне зайнятися свинарством. Однак це призводить до швидкого нарощування поголів’я, падіння ціни, і, як наслідок, скорочення поголів’я тими, хто не витримує. Ця ситуація повторюється до наступного піку цін.
Найбільш уразливими, на мою думку, є господарства середнього розміру, які мають приблизно 500-2000 свиноматок.
Невеликі господарства (100-250 свиноматок), як не дивно, демонструють більшу адаптивність до викликів завдяки своєму малому розміру. Вони здатні підлаштовуватися під специфічного клієнта та за мінімальні кошти будувати певну вертикаль, наближаючи свою продукцію до споживача.
Таким господарствам необхідно максимально розвивати вертикальну інтеграцію: рухатися до власної переробки чи роздрібної торгівлі, або співпрацювати з торговельними мережами, але саме в контексті інтеграції. Важливим аспектом також є власне виробництво кормів, навіть примітивне, що дозволить контролювати їхню вартість.
Великі свинокомплекси також менш вразливі, оскільки завдяки вертикальній інтеграції можуть оптимізувати витрати на кожному етапі та бути ближчими до споживача.
Середні ж господарства мають занадто велике поголів’я, щоб самостійно його переробляти. Саме тому такі ферми створюють цінові коливання, продаючи свою продукцію переробникам за невигідною ціною.
На мою думку, цю проблему може вирішити лише експорт. Почати можна зі стерилізованої продукції, потім перейти до термічно обробленої, а згодом, можливо, й до охолодженої чи замороженої свинини. Для цього потрібна тісна співпраця бізнесу з відповідним державним органом та його активніша робота на міжнародній арені. Наразі в свинарській галузі бракує консолідації. В Україні немає аналога МХП, який міг би фінансово підтримати такі ініціативи. Якщо виробники не будуть рушійною силою, держава навряд чи активно просуватиметься в цьому напрямку.
Таким чином, ми змушені залишатися у власному соку: коли ціна добра, нам нічого не потрібно, а коли ціна низька – грошей бракує на будь-які дії.