Колись у далекому селі жила дівчина. За стародавнім звичаєм, після шлюбу вона переїхала до дому свого чоловіка. Але молодій невістці було дуже некомфортно зі свекрухою. Вона постійно вказувала їй на помилки і дорікала, повідомляє Ukr.Media.
Одного разу вранці молода жінка вирушила до знахаря, який проживав на краю лісу.
– Що привело тебе до мене, красуне? Чи бажаєш зачарувати свого чоловіка? — запитав старець.
– Ніхто мені не потрібен, я свого чоловіка люблю, але жити з його матір’ю нестерпно.
– Що ж ти хочеш від мене?
– Прошу тебе, допоможи мені. Дай мені отруту, щоб я її отруїла.
– На такому щасті ти хочеш побудувати своє життя, молода? Ну, добре. Мені тебе шкода. Я дам тобі зілля. Щоранку ти будеш заварювати його і поїти цим чаєм матір свого чоловіка. Але в мене для тебе є одна порада.
– Яка? Говори, я все зроблю, аби швидше позбутися цієї змії.
– У нашому селі плітки швидко розповсюджуються. Запідозрять тебе. Тож, щоб цього не сталося, зміни своє ставлення до свекрухи.
Стань доброзичливою, привітною, усміхайся. Невдовзі тобі не доведеться страждати. Так і вчинила жінка. Ще тільки півні проспівали, а вона вже встала, замішує хліб, розпалює піч, готує кашу, заварює отруйне зілля свекрусі. І лагідно кличе її спробувати цей чудо-чай. Називає мамою, слухається в усьому. Чоловік не може натішитися: як дружина з матір’ю стали рідними. Свекруха в захваті від невістки. І вона відповідає щирою любов’ю. Жінка знову поспішила до знахаря, падає до його ніг зі сльозами:
– Дідусю, прошу тебе. Ти ж усе можеш. Дай мені протиотруту. Я надто багато чаю приготувала свекрусі. Вона ж може померти. А тепер вона стала такою турботливою матір’ю для мене.
– Моя дорога, заспокойся. Я дав тобі ароматні трави, з яких ти варила смачний і корисний чай для свекрухи. Отрута була у твоєму серці, але з Божою допомогою ти від неї позбулася.
Джерело: ukr.media
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *