Березова каша, очеретяний хліб та ще 5 дивних страв, які їли наші предки
Назви цих делікатесів звучать дивно, а процес приготування справді здатний здивувати.
У повний час абсолютного гастрономічного розмаїття можна приготувати і спробувати практично все що завгодно. Якщо курка, риба або звична нам свинина (хоч би як вона була подана) вже давно не дивує, варто вирушити в закордонні країни, де вам дадуть скуштувати і смажених цвіркунів, і запечених тарганів та інші незвичайні страви.
Вірите ви чи ні, але подібні делікатеси, які виглядають і готуються дивно, були і на батьківщині. Їх готували наші предки, чиєї кулінарної фантазії можна було справді позаздрити. Докладніше про це розповімо нижче.
Березова каша
Щоби приготувати такий делікатес, з березового поліна знімали товсту кору. Під нею було найважливіше — тонкий шар під назвою флоема. Його відокремлювали та заливали водою до стану повного розмочування. Потім варили, поки суміш не перетвориться на густу кашу, яка нагадує консистенцію манну. Як приправу туди додавали сіль. Але були й особливі гурмани: вони поливали кашу риб'ячою кров'ю чи присмачували ікрою.
Така страва раніше мала популярність серед північних народів нашої країни. Однак згодом воно втратило колишню привабливість.
Квас із буряків
У давнину слов'яни любили квас. У XV столітті на Русі існувало понад 500 його видів, багато з яких були міцними як алкоголь. Цей напій готували з різних інгредієнтів, багато з яких зараз видадуться несподіваними.
Квас варили не лише на основі хліба, але й із ягід, фруктів та буряків. Щоб отримати насичений за кольором та міцністю напій, господині чистили буряк, нарізали на шматочки та поміщали в ємність із водою. Потім її накривали рушником і залишали в холодному місці, зазвичай у льоху, поки на поверхні не з'являлися бульбашки. Після цього напій проціджували та подавали до столу.
Існував і більш хитромудрий спосіб приготування бурякового квасу, при якому в напій додавали перетерті лимони, моркву, мед та інші інгредієнти, щоб покращити бродіння та урізноманітнити смак.
Цукор з очерету
Для його приготування потрібно кореневище очерету. Його подрібнювали в стружку і замочували у воді, потім кип'ятили близько години. На один літр рідини був потрібен один кілограм очерету. Після кип'ятіння виходив сік. Його проціджували та варили до утворення цукрового сиропу (читайте також: Їжа диявола: 4 продукти, яких боялися люди на Русі).
До речі, ця насолода рятувала не лише наших давніших предків, а й солдатів у період Великої Вітчизняної війни. Ті, хто служив у лісисто-болотних краях, активно добували цукор та борошно з очерету.
Очеретяний хліб
З кореневища очерету добували не лише цукор, а й, як ми вже сказали вище, і борошно. З неї пекли хліб. Щоб здобути борошно, кореневища очерету різали на маленькі шматочки, а потім перемелювали. Найвигідніше це було робити навесні, перш ніж очерет почне цвісти. Саме в цей період у ньому міститься найбільша кількість поживних речовин.
А що?
-
Квашений ананас. Цю страву любили у Російській імперії. За смаком та змістом воно нагадувало відому нам квашену капусту. Ананасами із банок часто закушували алкоголь, а ще їх навіть додавали до борщу.
-
Баланди. Йдеться зовсім не про несмачну тюремну юшку, а про фінно-угорську страву з будяка і лободи. Воно є супом, в який також додають моркву, цибулю, манку, яєчні жовтки і молоко.
-
Ківіак. Народи Півночі готували цю страву з обезголовленої тушки тюленя та неочищених від пір'я чистиків. Останніми начиняли тюленя та відправляли консервуватися у землю терміном від 3 місяців до року. Потім тушку відкопували та з'їдали звідти чистиків. Звучить дуже страшно, але на смак і колір товаришів немає (читайте також: Чому в першу шлюбну ніч на Русі було прийнято класти під ліжко мішок з борошном).
Источник: wday.ru
