Помилка, яку роблять жінки у зрілому віці, коли шукають кохання
Існує одна помилка, яку часто роблять жінки у зрілому віці, коли мова йде про кохання, повідомляє Ukr.Media.
Давайте будемо чесними: це не молоді жінки. Адже всі ці висловлювання на кшталт «я молода душею» або «жінка має стільки років, скільки виглядає» — це, по суті, обман самої себе. Насправді, жінці стільки років, скільки років минуло з моменту її народження. П’ятдесят, шістдесят або навіть більше — і це абсолютно нормально.
Вона може виглядати чудово: доглянутою, стильною, привабливою. І водночас залишатися на самоті. Якщо самотність — це свідомий вибір, якщо немає бажання бути у відносинах і серце не прагне кохання — це прекрасно. У кожної людини можуть бути інші сенси життя, інші цілі, і їх слід поважати. Це не самотність, а комфортне усамітнення.
Але що робити, якщо кохання хочеться, а стосунки не складаються? Тут часто прихована одна поширена, хоча й неочевидна помилка. Про це колись писав і Мопассан.
Він описав роман головного персонажа «Милого друга», авантюриста і хитруна, з мадам Вальтер. Їй у романі трохи за сорок, що на той час вважалося значним віком. Вона виглядала чудово: струнка, доглянута жінка. Але з часом герой втратив до неї інтерес. І причина була проста: мадам Вальтер почала поводитися, як наївна школярка. Вона весело стрибала, називала себе «пташечкою» і «дівчинкою», спілкувалася з ним, ніби їй шістнадцять. Вона закохалася й, здавалося, повернулася у безтурботну юність.
Мопассан описує це так: після спокійної осені раптово настала квола, дивакувата весна. Поведінка дорослої, привабливої жінки стала незграбною та дитячою, що викликало відчуття дисонансу. Її коханий, хоч і не був найкращою людиною, почав уникати її, відчуваючи втому від цих відносин. Йому стало незручно, навіть неприємно, хоча сама мадам Вальтер ніяк не могла зрозуміти — що ж сталося.
А сталося ось що: вона забула про свій вік. Забула про ту гідність і впевненість, які приходять із зрілістю. Адже привернути кохання можна не кокетством дівчини, а силою й величчю жінки, яка, як цариця Дідона, знає свою цінність. Дитячість у поведінці зрілої жінки виглядає неприродно. Вона немов ламає цілісність образу, перетворюючи привабливу, сильну жінку на карикатуру — на повненьку, хихикаючу дівчинку, що вже давно виросла з цього віку.
Справжнє щастя й кохання у зрілому віці знаходять ті жінки, які не намагаються грати в юність. Вони не сюсюкають, не стараються говорити тоненьким голоском, не вдають із себе легковажну пташечку. Вони з королівською гідністю приймають свій вік як досягнення. Вони поважають себе і не втрачають власного «я».
Саме такі жінки частіше знаходять свою половинку, ніж ті, хто намагається перетворити себе на «немолоду дівчинку». Адже головна умова щастя, як казали давні скандинави, — бути собою. Вдосконалювати себе, дбати про себе, шанувати себе, але не грати ролі. Пам’ятати своє ім’я, свій вік, свої досягнення, свої випробування, свою родину. Оце й є шлях до особистого щастя, яке може прийти в будь-якому віці.
Якщо, звісно, цей вік прийняти та полюбити.
Джерело: ukr.media
