Результат фарбування залежить не тільки від якості фарби та майстерності маляра, а й від інструменту, яким наносять фарбу. Найпростіше зробити це пензлем або валиком, але при цьому не завжди виходить ідеально забарвлена поверхня. Набагато краще проходить фарбування, якщо майстер користується фарборозпилювачем. Цей пристрій економить ЛКМ, забарвлює рівно і швидко, потрібно тільки навчитися працювати з ним правильно. Розберемо всі тонкощі процесу, як фарбувати фарбопультом.
Принцип роботи інструменту
Різновиди розпилювача
— Механические
— Электрические
— Пневматические
Як підготуватися до роботи
— Готовим поверхность
— Готовим краску
— Готовим инструмент
Инструкция по работе с краскопультом
Як доглядати за розпилювачем
Інструмент призначений для нанесення лакофарбових матеріалів різної щільності на поверхні, що фарбуються. Це може бути стіна, підлога тощо. Незалежно від типу фарбопульта всі вони працюють за одним принципом. Фарба під високим тиском викидається через отвір-сопло у вигляді дрібних бризок. Вони збираються в струмінь, його називають факел, і прямують на підготовлену до фарбування основу. У кожного пристосування є бачок, в який заливається суміш, що красить, отвір-сопло, важіль, який активує пристрій.
Розрізняють три різновиди інструменту. Вони відрізняються способом нагнітання розчину, що фарбує. Коротко охарактеризуємо всі види.
Фарба накачується вручну. Найпростіший механічний пристрій працює аналогічно водяному пістолету для дітей. Інструкція, як користуватися ручним фарбопультом, дуже проста. Користувач направляє сопло в потрібному напрямку та починає качати насос, який подає фарбу. Є трохи ускладнений різновид, де можна накачати повітря в бак, перекрити клапан, потім фарбувати. Але такого закачування повітря вистачає дуже ненадовго. Доводиться часто підкачувати. Основний плюс механічних приладів – простота у користуванні. Але фарбувати ними незручно, тому що доводиться одночасно качати та спрямовувати струмінь. Їх найчастіше застосовують для нескладних робіт: побілки або обробки дерев, фарбування невеликих поверхонь тощо.
Накачування фарбуючої суміші виробляє електронасос. Користувачеві залишається лише спрямовувати сопло. Працювати електроприладом зручно, фарбування проводиться якісно. Є два різновиди таких пристроїв, що відрізняються способом подачі електроенергії. Мережеві моделі працюють від мережі. Вони легкі, потужні та продуктивні, але обмежені у мобільності довжиною шнура. Зазвичай це півтора-два метри. Не завжди виходить “дотягнутися” туди, куди потрібно. Акумулятори живляться від закріплених на корпусі батарей-акумуляторів. Вони мобільні, але обмежені у потужності та часі роботи. Після розряджання акумулятора його потрібно зарядити. Крім того, маса батареї збільшує вагу пристрою, тому їм важче працювати.
Професійне обладнання, що складається із кількох частин. Найбільш громіздка – компресор, що створює високий тиск для подачі рідини, що фарбує. При включенні компресора він подає стиснене повітря до пістолета-розпилювача. При натисканні курка-заслінки фарба виходить із сопла. Великий плюс пневматики – можливість налаштування. Регулюванням піддається сила подачі повітря та фарби, величина смолоскипа, тиск. Таким чином, можна досягти максимально рівномірного розпилення будь-якого складу. Значним мінусом вважатимуться високу ціну устаткування.
Найкращим вибором для фарбування вважають пневматику. Вона здатна швидко та високоякісно пофарбувати будь-які поверхні: стелі, стіни, фасад тощо. Якщо такого обладнання немає, із завданням впорається електроприлад будь-якого типу, але на фарбування піде більше часу.
Щоб отримати добрий результат, треба правильно провести підготовку до фарбування. Вона включає три етапи.
Фарборозпилювач вимогливий до якості основи, що фарбується. Якщо при нанесенні фарби валиком або пензлем можна за кілька проходів зафарбувати погано зачищені або запилені ділянки, це не вийде. Розпилювана соплом фарба не проникне всередину шорсткості, вона скотиться із забрудненої основи. Тому перед фарбуванням поверхні потрібно ретельно зашкурити, очистити від бруду, знежирити, висушити. Якщо на покритті є якісь дефекти, їх перед цим шпаклюють, зачищають сухий шар шпаклівки наждачкою.
З гладких або глянцевих покриттів фарбуюча рідина скочується, тому перед фарбуванням їх обробляють дрібною наждачкою, очищають від пилу та знежирюють. Усі поверхні, які не планується фарбувати, треба захистити від бризок. Для цього їх закривають поліетиленом, папером, малярським скотчем. Крім того, у приміщенні, де проводитимуться роботи, треба забезпечити вентиляцію. Лакофарбові матеріали часто мають різкий запах, можуть бути токсичні. Треба прибрати всі джерела вогню або нагріву – ЛКМ, що розпилюються, утворюють завис, який може спалахнути.
Фарбувальний склад повинен бути певною в’язкістю. Для кожного фарборозпилювача встановлено діапазон допустимих значень. Якщо маса буде занадто в’язкою, інструмент не зможе проштовхнути її через сопло, і воно заб’ється. Занадто рідкий розчин ляже розлученнями. Тому перед роботою потрібно уточнити допустимий діапазон в’язкості та підготувати фарбу. Обов’язково потрібно виміряти її в’язкість. Найпростіше це зробити віскозиметром. Це вимірювальний пристрій, що часто йде в комплекті з інструментом.
Замір проводиться просто. Ємність віскозиметра заповнюється рідиною, що фарбує, і засікається час, за який вона звідти витече. Якщо в’язкість вища за норму, фарбу потрібно розбавити. Для цього в неї додається відповідний розріджувач, але не більше 5% від об’єму рідини, що фарбує. Алкідні та масляні розбавляють уайт-спіритом, ґрунтовки та емалі на нітроцелюлозі розводять 646 розчинником, гліфталеві або бітумні лаки – сольвентом. Водно-дисперсійні суміші можна розбавляти чистою водою, причому її обсяг може сягати 10%.
Розпилювачі комплектуються знімними соплами з отворами різних розмірів. Перед роботою треба вибрати потрібний варіант. Роблять це, орієнтуючись на в’язкість розчину. У таблиці нижче ми зібрали зразкові значення.
Важливо. Якщо має працювати з соплом, у якого діаметр більше 1,5 мм, треба точно знати, що потужності фарбопульта достатньо для розпилення в’язких сумішей.
Перед роботою слід перевірити якість відбитка. Роблять це так.
Перед тим як розпочати фарбування, потрібно захистити себе від бризок. Обов’язково одягають маску-респіратор та спеціальні окуляри. Бажано одягнути рукавички та захисний комбінезон з нетканого полотна. Покрокова інструкція проста.
Важливий момент. Якщо поверхня, що фарбується, велика і дуже незручно фарбувати смугу за один прохід, її ділять на кілька секторів. Спочатку повністю забарвлюють один сектор. Після цього переходять до наступного. При фарбуванні захоплюють бічну частину забарвленого сектора, заходячи на нього на 100-150 мм. Це дає рівно фарбовану площину.
Послідовність фарбування підходить для будь-яких площин. Горизонтальні фарбуються так само, як і вертикальні. В алгоритмі, як фарбувати стелю фарбопультом, є одна особливість. Починають роботу з фарбування кутів та стиків зі стінами. Після цього фарбують стельове покриття так, як було описано вище.
Відразу після роботи розпилювач треба очистити, щоб фарбуючий склад не засох. Інакше інструмент зіпсується. Бачок знімають, виливають із нього залишки розчину. Ополіскують ємність відповідним розчинником. Потім трохи заливають розчинника в бак, встановлюють його на місце і на кілька секунд включають розпилення. Ця процедура допомагає промити внутрішні поверхні. Після цього фарборозпилювач розбирають, промивають та сушать усі його елементи. Сопло прочищають тонкою паличкою або зубочисткою. Робити це металевим пристроєм не можна, щоб уникнути псування інструменту. Промитий та висушений розпилювач збирають.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *