Надлишок вологи дуже негативно впливає на прибудинкову територію. Він заважає нормально рости та розвиватися деревам, квітам та городним посадкам, псує доріжки, руйнує фундаменти всіх будівель. Для відведення води використовують дренажні системи. Розберемося, які вони бувають і як власноруч зробити дренаж на ділянці.
Стаття написана з ознайомлювальною метою. Для проведення складних робіт краще звертатись до фахівців.
Навіщо це потрібно
Як працює дренаж
Коли потрібне дренування
Види систем
— Поверхневі
— Глибинні
Елементи конструкції
Як самостійно зібрати дренажну систему
— Поверхностную
— Глубинную
Мета встановлення системи дренажу – відведення надлишку вологи та осушення ділянки. Якщо все зроблено правильно, вирішується низка завдань.
Не завжди треба влаштовувати дренажну систему, наприклад, на рівній піщаній ділянці вона може бути не потрібна. Перерахуємо фактори, які вказують на необхідність дренування.
Це основні чинники, що вказують на потребу дренажу. У кожному конкретному випадку треба оцінювати особливості своєї ділянки та на підставі цього робити висновок про необхідність прокладання системи.
Рідина завжди стікає вниз, у точку, розташовану максимально низько з усіх точок, що доступні їй. За цим принципом працює дренаж. Він є мережею з дренов, так називають лотки або труби з отворами, в які стікає рідина. Елементи системи прокладені під ухилом, вони з’єднуються між собою так, щоб вода текла по них, прямуючи в колодязь-накопичувач або у водоймище. В результаті зайва волога йде, ділянка стає сухішою.
Глибина закладки дренів визначається типом грунтосуміші, ухилом та іншими особливостями ділянки. Незважаючи на те, що принцип роботи дренажу є єдиним, є різні види таких систем.
Усі дренажні системи ділять на два типи. Коротко охарактеризуємо кожен із них.
Призначений для відведення вологи з поверхні ґрунту. Це заглиблена на 50-70 см конструкція, що складається з дощеприймачів, лотків-дрен та каналізаційних труб. Збирає і перенаправляє вологу, що утворюється під час танення снігової маси, випадання опадів. Поверхневі конструкції розраховані на відведення великої кількості води, яка надходить за відносно короткий часовий проміжок. Наприклад, після сильної зливи. Лоточки та труби укладають під ухилом, поміщають їх унизу похилих майданчиків, тоді вони зможуть уловлювати та відводити водні потоки. Розрізняють два типи дренажу поверхневого типу: точковий та лінійний. Перший використовується для локального водовідведення, другий для видалення вологи з великої території.
Використовують для відведення за межі території підземних вод. Конструкції збирають із труб-дрен і закладають у траншеї глибиною від 70 до 200 см. Це залежить від типу ґрунту. Дрени обов’язково обмотують геотекстилем, укладають на щебеневу подушку, засипають щебенем. Глибинна конструкція передбачає наявність центрального каналу, що відводить, до якого підходять відгалуження. Відстань між ними може бути від 7 до 20 м. Потік відводиться до центрального каналу, який закінчується колодязем. Розрізняють три типи глибинного дренажу. Пристінний укладають за фундаментом, пластовий – усередині нього на водоносний грунт, і кільцевий – його кладуть по периметру території, що дренується.
При виборі дренажу треба врахувати, що його різновиди не універсальні, їх функціонал обмежений. Тому треба вибирати систему, що оптимально підходить для особливостей конкретної ділянки. Дренаж поверхневого типу ефективний видалення вологи з поверхні. Його основний недолік – необхідність регулярного чищення лоточків і пісковловлювачів, які періодично засмічуються різним сміттям. Глибинні конструкції відводять воду із перенасичених вологою ґрунтів. Їхні мінуси — висока ціна, складності в ремонті та періодичному обслуговуванні.
Вибір конструкції визначають особливості ділянки. Перелічимо випадки, коли потрібно встановлювати глибинну конструкцію.
Для ділянок із середнім та низьким рівнем опадів, низько розташованими ґрунтовими водами, без загрози затоплення фундаменту підійде поверхнева конструкція. У разі сильного обводнення ґрунту, загрози затоплення тощо. доцільно організувати комбіновану систему з поверхневого та глибинного дренажу.
Система дренажу складається з кількох елементів. Коротко їх охарактеризуємо.
Виконати монтаж дренажу можна самостійно. Ми підготували докладні інструкції, як правильно зробити дренаж на дачі або на будь-якій іншій ділянці.
Монтується по периметру будівлі чи ділянки. Якщо територія більша, роблять додаткові водозбірники, які виходять у водоводи по периметру території. Ми підготували інструкцію, як змонтувати лінійний дренаж біля будинку.
Труби-дрени для глибинного дренажу укладають по периметру будинку або іншої будівлі і по всій території, що осушується. Розташування водовідведення може бути різним, частіше вибирають «ялинку». У рекомендаціях, як краще зробити дренаж на ділянці, при виборі відстані між відводами радять звертати увагу на тип грунту. Але воно не може бути менше 7-10 метрів. Глибину укладання дренів вибирають, виходячи з особливостей ділянки та типу ґрунту. Монтаж системи проводять у такій послідовності.
Установка колектора передбачає періодичне відкачування води. Якщо грунтосуміш з гарною водопроникністю, можна замість колекторного поставити тампонажну криницю. Для встановлення на дно викопаної ями насипають шар гравію. При складанні тампонажного колодязя до стін не кріплять дно. Місткість без дна ставлять на гравій, всередину її заводять дрени. Вода, яка з них стікатиме, просочиться через шар, що вбирає, і піде в землю.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *