Шпигунство – це набагато більше, ніж ми зазвичай думаємо. /Фото: americanscientist.org, wired.com
Шпигунство – одна з найтаємничіших професій, і від того найінтригуючіших. Однак у цієї загадковості є зворотний бік: людська цікавість змушує на місці «білих плям» у роботі агентів вигадувати різні, найчастіше неправдиві історії. В результаті суспільства існує безліч помилок про шпигунів і шпигунств, навіть якщо їх давно опростували.
1. Країни шпигуть тільки за ворогами
Шпигунство – це не тільки війна агентів країн-ворогів, як у Холодну війну. /Фото: mentalfloss.com
Державна політика щодо шпигунства у масовій свідомості зазвичай представляється як стеження за різного роду поганими – насамперед врагами своєї країни. Насправді ж головним правилом шпигунського ремесла є докладний збір важливої інформації для її найкращого використання на благо країни, і часом цю діяльність здійснюють щодо найближчих союзників і навіть своїх людей.
Едвард Сноуден – людина, яка викрила шпигунство США щодо своїх громадян і країн-союзників. /Фото: wired.com
Яскравим прикладом такої історії є епізод крадіжкою та подальшим оприлюдненням секретної інформації американського Агентства національної безпеки (АНБ) Едвардом Сноуденом. Внаслідок цього інциденту стало відомо, що спецслужби США прослуховують розмови та переглядають листування власних громадян та іноземців.
2. Шпигунство – це сучасне явище
Зазвичай шпигуна ми уявляємо як людину минулого чи нинішнього століття. /Фото: americanscientist.org
Стереотипне уявлення про те, що собою представляє шпигун, явно асоціюватиме з кимось відносно сучасним або хоча б що відноситься до новітньої історії. Найочевидніший приклад образу шпигуна – це Джеймс Бонд. Щоправда, ця діяльність набагато старша, ніж нам здається.
Сер Френсіс Волсінгем, відомий як «Майстер шпигунства» з епохи Відродження. /Фото: brewminate.com
Так, лише згадка в громадській сфері самого поняття «Шпігун» датується 1821 роком, коли випустили одноіменну книгу Джеймса Фенімора Купера. А ось історики находять елементи шпигунства у діяльності ще давніх країн – наприклад, єгипетські фараони користувалися послугами шпигунів для видобутку потрібної інформації. До того ж, ціла низка випадків залучення шпигунів згадується в Біблії. Пізніший розквіт шпигунства припав на Ренесанс та Нову годину.
3. Шпигунство – це право спецслужб для забезпечення національної безпеки
Шпигунство – це більше, ніж стереотипна робота агентів спецслужб. /Фото: cdn.spyparty.com
Суспільство зазвичай говорить про шпигунство як частину протистояння між країнами. Лише випадків роботи спецслужб у роки Холодної війни з різних боків налічується десятки. Але ж насправді видів шпигунства набагато більше, і держава може навіть не мати до них відношення. Найвідомішим прикладом у цьому випадку є промисловий та корпоративний шпигунство.
Сьогодні яскравий приклад корпоративного шпигунства – це крадіжка інтелектуальної власності хакерами. /Фото: samaritanps.com
З погляду особливостей роботи — це той самий збір інформації для її вигідного використання. Але ж виробляється корпоративний та промисловий шпигунство у комерційних цілях між нечистими на руку компаніями та брендами. Крадуть сьогодні технології, інтелектуальну власність, інформацію про угоди та інші дані, які можуть стати в нагоді, щоб урвати більше прибутків.
Часто стереотипне зображення і міфологізація шпигунів супроводжується такою ж міфологізацією щодо зброї: 8 міфів про зброю, нав’язаних кіно та іграми