Ан-22 – літак, який не могли поміряти на Заході. /Фото: YouTube.com.
Що відрізняється від Ан-22 від інших літаків? «Антей» може поступитися дорогою Жигулям. Саме так про можливості цієї машини свого часу жартували радянські льотчики. Ан-22 – машина по-справжньому унікальна і свого часу багато в чому проривна, з неабиякими характеристиками і часом незвичайними можливостями. Справжня та абсолютно заслужена легенда радянської авіаційної промисловості. Один із тих випадків, коли можна сміливо сказати: таких більше не роблять.
Урочистість конструкторської мили радянської людини. /Фото: commons.wikimedia.org.
Розробка цього радянського небесного богатиря розпочалася колективом конструкторів КБ Антонова під керівництвом Олексія Білоліпецького ще 1960 року. Перед радянськими фахівцями було поставлено завдання створити новий важкий транспортний літак із вантажопідйомністю щонайменше 50 тонн. Проектувався літак з урахуванням можливості перевезення більшості видів військової та цивільної техніки, що була на той момент в СРСР. Першочергова сфера застосування «Вироби 100» – доставка надважких вантажів на великі відстані, зокрема у віддалені точки країни. До того ж від Ан-22 потрібно дотримання можливості доставки вантажів до регіонів із слаборозвиненою повітряно-транспортною інфраструктурою. Простіше кажучи, літак мав безпечно «плюхатися» і злітати, використовуючи для цього малопристосовані для важкої авіації злітно-посадкові майданчики. Вишенькою на торті утилітарності «Антея» мала стати можливість використання цієї машини як десантного літака для потреб ВДВ.
Унікальна машина свого часу. /Фото: YouTube.com.
Розробка Ан-22 зайняла п'ять років. І це, крім «шліфування» конструкції. Перший політ машина здійснила в лютому 1965 року, а в експлуатацію пішла ще через чотири – в січні 1969-го. Не можна не визнати, «чудовисько» у радянських конструкторів вийшло все. Справжній радянський богатир та трудівник неба. Влітку 1965 року на виставці в Ле Бурже радянський літак справив справжній фурор. До публічної демонстрації багато скептиків відмовлялися повірити, що Радянському Союзу вдалося створити перший у світі широкофюзеляжний і водночас найбільший (досі) турбогвинтовий літак. Втім, вражав «Антей» аж ніяк не лише розмірами. Нормальна вантажопідйомність машини – 80 тонн. На практиці можна завантажити ще більше, проте подібний авантюризм вже загрожує наслідками як для самої машини, так і для екіпажу. Для наочності: танк Т-72 важить 41 тонну, вантажівка «Урал» – 8 тонн, ВАЗ-2106 «Жигулі» – 1.04 тонни. Ті, хто бував усередині вантажного відділення «Антея» люблять жартома порівнювати його з Палацом Рад (адміністративна висотка в Москві, що не відбулася).
Возив запчастини інших літаків. /Фото: habr.com.
Не менш вражає за мірками свого часу пасажирська місткість «Антея». Всередині вантажного відсіку може розташуватися до 290 військовослужбовців у повному обмундируванні або 150 парашутистів-десантників. При використанні Ан-22 як санітарна машина у вантажному відсіку можна розмістити 202 носилки з пораненими, за винятком членів супроводу з числа фельдшерів і медиків. Екіпаж самого “Антея” при цьому складає 5-7 осіб. Не можна не відзначити, що в роки радянської влади Ан-22 подумували перетворити і на пасажирський авіалайнер із салоном на 724 пасажири, рестораном та кінотеатром. На жаль, цей проект довелося залишити на папері через надто сильні вібрації та шум за мірками комерційного літака. Однією з найцікавіших модифікацій Ан-22 було переоснащення цих машин у перевізники авіаційних деталей. Так, у 1980-ті роки «Антей» возив до місця збирання шматки для Ан-124 «Руслан» та Ан-225 «Мрія». Усього ж за роки радянської влади швидко збудовано 67 «антеїв». Збирали їх, як водиться, на авіазаводі ТАПОіЧ у славетному місті Ташкенті.
Перший у своєму роді. /Фото: en.wikipedia.org.
З технічного погляду Ан-22 виглядав не менш цікаво. На момент створення у першому широкофюзеляжному літаку було використано чимало по-справжньому інноваційних та нестандартних рішень. Наприклад, радянськими конструкторами було вирішено встановити на «Антей» двокільове оперення, що дозволило помітно знизити нахили літака при відхиленні керма. Ще одним важливим рішенням стало використання на кожному із чотирьох двигунів НК-12МА реверсивних повітряних гвинтів. Інакше кажучи, на двигунах «Антея» стоїть не по одному, а одразу по два пропелери. Під час роботи передній гвинт обертається проти годинникової стрілки, а задній – за годинниковою стрілкою. Завдяки такому рішенню серед іншого вдалося значно скоротити протяжність розбігу та гальмування Ан-22. До речі, про зліт та посадку: на «Антей» було встановлено подвійні шасі з високопрофільними колесами низького тиску. Таке рішення було зроблено не заради краси. Завдяки йому, радянський роботяг міг сідати навіть на слабо підготовлені злітно-посадкові майданчики, у тому числі без бетонно-асфальтного покриття.
Створювався насамперед для армії, але не тільки. /Фото: topwar.ru.
У роки радянської влади Ан-22 широко використовувався як потреб збройних сил, так потреб потреб народного господарства. Літак не раз залучали для вирішення завдань всесоюзного масштабу. Крім війни в Афганістані, Ан-22 виявив себе незамінним помічником під час ліквідації наслідків страшного землетрусу у Вірменії. Використовувалися ці літаки для ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Тільки в останньому випадку «Антеї» здійснили понад 400 рейсів, за лічені дні перевезли багато тонн найцінніших вантажів.
Незамінний помічник. /Фото: medal-sss.ru.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Мі-28НМ у небі: чим гелікоптер відрізняється від попередника і яку незвичайну мету вже встиг збити:
Протягом збройової тематики читайте про шість американських військових баз завбільшки від міста.