Найнезвичайніший літак Другої світової. /Фото: yaplakal.com.
17 грудня 1903 року на піщаній косі Кітті-Хок біля узбережжя Атлантики відбувся політ першого у світі літака конструкції братів Райт. Ця подія відкрила людству шлях в епоху авіації. За минулі 120 з лишком років прогрес пішов далеко вперед. Однак, як і у випадку з більшістю інших технологій, період найбурхливішого розвитку техніки припав на перші десятиліття. Найбільш знаковими щодо цього стали 1930-1940-ті роки, коли інновації в галузі аеродинаміки та авіації з'являлися чи не десятками на рік.
Літаючий млинець Хортона. /Фото: ixbt.com.
Ця епоха принесла історії світової авіації чимало знакових прізвищ, серед яких по праву числитися і Чарльз Хортон Циммерман – американський авіаційний інженер (з німецьким корінням), що спробував переступити усталені на той момент уявлення про аеродинаміку. На початку 1930-х років Чарльз Хортон потрапив на роботу до Дослідницького центру Ленглі (Langley Research Center), що вже наприкінці 1950-х років стане однією з платформ на базі яких буде створено таке «відоме у вузьких колах» агентство як NASA. Проте раніше було ще далеко. У ті роки у лабораторії займалися перспективними розробками у галузі поршневої авіації. Саме Хортон устиг попрацювати на різних проектах у сфері вивчення аеродинамічних профілів, стійкості літальних апаратів (ЛА) та навантажень, що переносяться літаком. Найбільш же знаковим проектом Чарльза в результаті виявилася робота над літальним апаратом з так званим круглим крилом (крило малого підовження).
Дивно, але це навіть літало. /Фото: thevintagenews.com.
На той момент проблеми короткого, але широкого крил в аеродинаміці були добре відомі. Подібна конструкція стикалася з величезним індуктивним опором, що породжується кінцевими вихорами, що зриваються з країв такого крила. Підсумок невтішний – смертельний вирок підйомної сили. Чарльз Хортон спробував виправити це за допомогою інноваційного підходу до вирішення проблеми. Американо-німецький інженер висунув концепцію активного крила. Інженер припустив, що проблеми з підйомною силою у крилі малого підовження можна буде вирішити за рахунок встановлення пропелерів на краях дископодібного фюзеляжу літального апарату. При цьому винти такого літака мали крутитися на зустріч один одному, тим самим зводячи нанівець дію шкідливих повітряних вихорів і змушуючи повітря працювати на користь, а не на шкоду підйомній силі ЛА. Багато колег і льотчиків-випробувачів віднеслися до ідей Хортона з неабиякою часткою скептицизму, але, незважаючи на всю авантюрність ідеї, керівництво дало зелене світло.
Чарльз Ціммерман власної персони. /Фото: thearmorylife.com.
Після тривалої розробки проект вдалося довести до того моменту, коли сміливі теорії конструктора потрібно було перевірити практикою. Так у 1942 року народився перший прототип хортонівської «оладки, що літає» – Vought V-173. Прототип спробували зробити максимально простим (наскільки це взагалі було можливо у рамках ідей Чарльза) за принципом «дешево та сердито». Експериментальний літальний апарат виготовили з дерева та тканини, оснастивши парою 80-сильних двигунів Continental A-80. Тоді чудес від «млинця» ніхто не чекав, цікаво було подивитись, чи полетити ця штука взагалі! Наскільки велике було подив інженерів, коли V-173 не просто полетів, а зміг продемонструвати колективу Ленглі кілька неабияких якостей. Приємно здивувався можливостям апарату і Чарльз Ліндберг – американський льотчик та випробувач, який увійшов в історію як перша людина, яка перелетіла через Атлантику поодинці та без пересадок.
Була просунута версія. /Фото: en.wikipedia.org.
Тим іронічніше, що Ліндберг був серед найбільш радикальних скептиків стосовно V-173. Але потім не пошкодував розхвалити апарат за чуйність і доброзичливість на низьких швидкостях. За словами випробувача, V-173 прощав такі помилки, які на літаку традиційно конструкції як мінімум коштували б льотчик борту, а можливо, і його життя. Загалом прототип Циммермана не просто літав. За зустрічного вітру він міг сідати і злітати практично вертикально, що відразу ж зацікавило керівництво військово-морського флоту США. Літальному апарату пророкували кар'єру палубного штурмовика горизонтального зльоту та посадки. Перші успіхи дозволили Чарльзу Хортону створити досконалішу конструкцію – літак XF5U. Завдяки установці потужніших двигунів та використанню фюзеляжу з інноваційного композитного дерево-алюмінієвого матеріалу «Metalite» граничну швидкість нового ЛА вдалося підняти з 222 до 724 км/год! Військові сподівалися оснастити цю штуковину шістьма кулеметами або парочкою 20-мм гармат, а також некерованими ракетами. Передбачалася, що злітати XF5U зможе навіть з борту авіаносців.
Літак занапастила вібрація. /Фото: forum.warthunder.com.
Проте довести проект до кінця Чарльзу Хортону так і не пощастило. Насамперед тому, що за всю годину розробки конструктору так і не вдалося вирішити кілька принципових проблем, від яких страждав і V-173, і XF5U. Головним бичем «літаючих млинців» стала жахлива вібрація під час польоту. Причому була вона настільки сильною, що не просто мешкала льотчику, а й у перспективі руйнувала конструкцію ЛА. Іншою проблемою проекту стала його технічна складність, нетехнологічність та закономірна дороговижа. Нарешті, жирну точку в дослідженнях Хортона поставили реактивні літаки, що увірвалися ракетою в авіаційну промисловість. На той час надворі вже був 1947 рік і вже тоді було очевидно, що час поршневої авіації швидко минає. Щодо Хортона, то він віддав авіаційній промисловості США та викладанню ще не один рік своєї життя.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Чому скриплять автомобільні гальма, і як цього позбутися:
Протягом теми читайте про 5 найкращих ударних винищувачів в історії : СРСР і США керують.