Коли ціни постійно зростають, дуже важко не перебувати в стані шоку. Адже ще вчора улюблений йогурт коштував 50 гривень, а сьогодні — 60. Доводиться перераховувати бюджет, переглядати продуктову корзину. А якщо щодня дорожчає не лише йогурт, стрес може посилюватися. Особливо це стосується тих, хто й так ледве зводить кінці з кінцями.
Зростання цін — це фінансова проблема, на яку ми практично не можемо вплинути, нам доводиться підлаштовуватися. Але якщо ми дозволимо їй бити по нас психологічно, все може стати гірше. Є ризик перетворитися на тих, хто все життя пам’ятає пломбір за 20 копійок і відтоді ніби не живе. Тут давайте глибоко зітхнемо за доковідними часами, але тільки один раз.
Якщо постійно озиратися на вчорашні ціни, недалеко й до божевілля. Я знаю, про що говорю. За досить короткий період я змінила три країни з досить екзотичними порівняно з доларом чи євро національними валютами. Я пожила в Грузії та Таїланді й уже кілька років живу в Малайзії. І весь час — з рублевою зарплатою.
Я як та жінка в капелюшку: не в тому сенсі, що ім’я Ібрагім мені про щось говорить, а в тому сенсі, що пережила деякі потрясіння. І це мене, як бачите, не вбило. Сильнішою теж не зробило, зате навчило деяким правилам.
З якими фінансовими ударами я зіткнулася
Зростання цін
Не буду вдавати з себе бідну: це вдарило по мені меншою мірою. Зміни я можу оцінити в двох країнах.
У Таїланді я провела понад пів року і продовжую повертатися до Бангкока щонайменше раз на рік. Живу в одному й тому ж місці, ходжу до тих самих магазинів і кафе. З прикрістю мушу повідомити, що за три роки ціни на багато товарів взагалі не змінилися — живуть же люди!
Зараз зрозумійте мене правильно: цю групу товарів було найпростіше знайти в інтернеті. Так ось, наприклад, певна марка пива як коштувала 53 бата у 2022 році, так і коштує зараз. Вартість соджу в магазинах на вигідних умовах теж не змінилася. М’ясо якщо й подорожчало, то не так сильно, щоб мене вразити. За відчуттями, подорожчала імпортна косметика, причому вона стала просто дорогою — і я порівнюю не з російськими цінами, а з малайзійськими. Але тут пам’ять може мене підводити, а перевірити я не можу.
У Малайзії схожа історія. На щось ціни за три роки не змінилися. Щось подорожчало на 0,5–1 ринггіт, або приблизно на 10–20 гривень, що небагато, але неприємно, якщо вам цей товар потрібен у великих кількостях. Плюс є, зрозуміло, сезонні коригування цін на деякі продукти, через які в перший рік засмучуєшся, а потім звикаєш.
Загалом, не можу сказати, що зростання цін саме по собі мене якось травмувало. Але в нас є «подарунок» від світового фінансового ринку.
Коливання курсів валют
За ці роки я бачила різні курси, зокрема долар за 60 з невеликим і за 100 з невеликим. Я встигла пожартувати всі жарти на кшталт «Ура, долар впав до 95! Тепер можна дозволити собі справжню розкіш, наприклад триразове харчування щодня». І встигла реально відчути, як стає не до сміху.
Наприклад, один суворий стрибок курсу припав на тиждень, коли я шукала квартиру для оренди. У середу зв’язувалася з ріелтором, у четвер дивилася квартиру, у п’ятницю підписувала договір. І в ринггітах орендна плата не змінювалася, а в рублях збільшувалася з кожним днем на кілька тисяч.
Зрештою, ціни в країні, можливо, і не ростуть. Але для мене через коливання курсів національних валют вони росли. Коли я приїхала до Таїланду, бат коштував 2 гривні, коли повернулася туди через півтора року — 3. У мій перший місяць у Куала-Лумпурі ринггіт коштував близько 13 гривень. Більшу частину часу, що я тут живу, курс крутиться навколо 20 гривень.
І ось це справді нервова історія. Тому що при падінні рубля для мене дорожчало взагалі все, а не окремі групи товарів.
Різні ціни на товари в різних країнах
У різних країнах поширені та затребувані різні групи товарів. Щось коштує дешевше, щось дорожче. І дуже неприємно віддавати набагато більше грошей за товар, який ти купував за ціною вдвічі-втричі меншою.
Наприклад, у Куала-Лумпурі 2-літрову пляшку молока я купую за 16,2 ринггіта. Швидке множення на 20 дає 324 гривні. В Україні я за 100 гривень купувала ультрасупербезлактозне молоко, просто тому що могла. Звичайне коштувало значно дешевше.
І така історія з багатьма продуктами, до яких я звикла, тому що вони, наприклад, імпортні — з Австралії або Нової Зеландії, загалом екзотика для місцевих або не халяльні, тож їх доводиться добувати. Це, звісно, створювало певний простір для фрустрації, тому що складно вкладалося в голові.
Ви можете сказати: «Подумаєш, 324 гривні за 2 л молока! Ви взагалі ціни бачили?» І тут ми переходимо до останнього за порядком, але не за значенням пункту.
Особливості пам’яті
На мою пам’ять кілька років не накочували оновлень, тож усі українські ціни я пам’ятаю у версії раннього 2022 року. Вони, зрозуміло, ностальгічні й уже давно не мають стосунку до реальності. Тому, якщо я починаю порівнювати вартість того чи іншого товару, це приблизно як згадувати пломбір за 20 копійок — щось, що було за часів динозаврів.
Рік тому подруга збиралася до мене в гості. Я попросила привезти якусь їжу, і вона записала кружечок з магазину, щоб я могла вибрати. Немає слів, як я була збентежена! Точніше, є, але таку лексику не можна вживати в медіа. Загалом, мене вразило, як цифри відрізняються від моїх спогадів.
Вже цього року я шукала в інтернеті рецепт торта, і ходіння по посиланнях закинуло мене на сторінку магазину з тортом, який ми купували буквально на здачу, а він подорожчав утричі. Як і помадки, які й у кращі часи не були дешевими.
Виходить, усе, що в моїй пам’яті уявлялося недорогим, таким було тільки там.
Як у мене вийшло витримати фінансові удари
Краще, ніж очікувалося. Як автор статей, на темі персональних фінансів я «собаку з’їла» (я не в Кореї, мені можна так жартувати), тому підготувалася заздалегідь і промацала ризики.
Звісно, знайомство з новою країною починається з перерахунку цін у місцевій валюті хоч у щось знайоме. Тому що треба мати уявлення про те, що скільки коштує, і тому що неможливо втриматися. А коли в тебе вже є цифри, неможливо втриматися від різноманітних порівнянь: в Україні я купувала буряк за стільки-то, а два місяці тому через інший курс — за стільки-то.
Але відразу було зрозуміло, що затія ця так собі. Якщо постійно займатися підрахунками й порівнянням, дурному ментальному здоров’ю не допоможе жодна дурнувата прогулянка. Тому я виробила для себе два правила. Одне спрацює тільки для тих, хто живе за кордоном і отримує дохід не в місцевій валюті, а інше — універсальне:
- Не переводити ціни в гривні, тому що тепер я оплачую покупки не гривнями.
- Не порівнювати ціни з позавчорашніми. З учорашніми можна, щоб трохи поскаржитися і похитати головою, але не надто активно: раз побалувалися, і годі!
Тому що в цьому немає жодного практичного сенсу. Це як тицяти паличкою в ранку — боляче, негігієнічно і нерозумно. Скажімо, купувала я свого часу молоко по 60 гривень за 930 мл, а тепер по 160 гривень за літр. Ну й що? Я його перестану купувати? Не для того еволюція тисячоліттями працювала над тим, щоб я, як європеоїд, могла засвоювати лактозу в дорослому віці. І оренду квартири я буду оплачувати, попри все, і комуналку.
Що робити замість того, щоб порівнювати ціни
Нескінченні сплески руками та жалі про те, що раніше було краще, нічого не змінюють, окрім психологічного стану. Це не означає, що потрібно зовсім закрити очі на зростання цін, мовчати в ганчірочку і бути всім задоволеним — кожен сам вирішує, що робити, на свій страх і ризик. Йдеться саме про фонове порівняння.
Прямо зараз є нагальніша проблема — вмістити витрати в доходи. Саме цим варто зайнятися: не згадувати, як раніше можна було піти в магазин з 1 000 гривень і повернутися з повними пакетами, а рахувати, що ви можете на свої гроші собі дозволити. І головне — як купити на них більше.
Не буде такого, що все зміниться, якщо посмикатися як слід. Так ви тільки розтягуєте період страждання перед прийняттям неминучого. Що дійсно допомагає — так це перерахувати бюджет, пошукати дешевші аналоги товарів і більш відповідні магазини, моніторити знижки тощо. Коли грошей не вистачає, доводиться розплачуватися часом. Він, звісно, безцінний, але й безкоштовний водночас. А заразом дія відволікає від постійного пережовування думок.
У стресовій ситуації нам важливо робити щось, що покращить наш стан, а не тужити за тим, що давно минуло. Якщо дитячі казки й мали чомусь навчити, так це не чекати принца, а бути жабою, яка, потрапивши в сметану, барахталася про всяк випадок, збила грудочку масла і вистрибнула.