Пласка мордочка, короткі лапи чи складені вуха можуть бути не просто особливістю зовнішності кота, а й свідчити про ризики хронічних та спадкових захворювань. Деякі популярні породи котів мають генетичну схильність до серйозних проблем зі здоров’ям, через що ветеринари не завжди поспішають заводити їх удома.
Яких котів не радять заводити ветеринари — 7 популярних порід
Майбутнім власникам варто заздалегідь знати про можливі хвороби, необхідність регулярних обстежень і додаткові витрати на ветеринарну допомогу.
-
Перська кішка
Впізнавана пласка мордочка та довга густа шерсть мають свою ціну. Дослідження Королівського ветеринарного коледжу та Единбурзького університету показало, що майже дві третини перських котів мають щонайменше одне захворювання. Через особливості будови черепа у них можуть виникати проблеми з диханням, зубами та очима. Ще один серйозний ризик — спадковий полікістоз нирок, за якого в органах утворюються кісти, здатні з часом призвести до ниркової недостатності. Крім того, довга шерсть персів потребує постійного догляду.
-
Шотландська висловуха
Характерні складені вуха цих котів є наслідком генетичної мутації, яка впливає не лише на їхню зовнішність. Вона пов’язана з порушенням розвитку хрящової та кісткової тканини й може спричиняти болісні проблеми із суглобами. Зміни здатні вражати лапи, щиколотки та хвіст і прогресувати з віком. Саме через ризики для здоров’я розведення шотландських висловухих критикують організації із захисту тварин, а деякі фелінологічні організації не визнають породу.
-
Манчкін
Короткі лапи, завдяки яким манчкіни стали популярними в соцмережах, також пов’язані з генетичною мутацією. Дослідження виявляли у таких котів деформації кінцівок, а незвична будова тіла може створювати додаткове навантаження на суглоби. Серед можливих проблем називають порушення розвитку хребта та грудної клітки, а також дисплазію суглобів. Водночас довгострокові наслідки мутації для здоров’я манчкінів досі вивчені не повністю.
-
Екзотична короткошерста
Цих котів іноді сприймають як простішу в догляді альтернативу персам через коротшу шерсть. Проте значну частину проблем зі здоров’ям вони успадкували від своїх довгошерстих родичів. Пласка мордочка підвищує ризик порушень дихання, проблем із зубами та слізними протоками. Екзотичні короткошерсті також схильні до полікістозу нирок, який у важких випадках може закінчитися нирковою недостатністю.
-
Сфінкс
Відсутність шерсті зовсім не означає, що сфінкс потребуватиме менше догляду. На його шкірі накопичується жир, тому таких котів необхідно регулярно купати. Вони також чутливі до температури й легко мерзнуть. Серйознішим ризиком є схильність до гіпертрофічної кардіоміопатії — захворювання, за якого потовщується серцевий м’яз. У породи також трапляється спадкова міопатія, що вражає м’язи та може ускладнювати ковтання.
-
Регдол
Спокійні та товариські регдоли мають генетичну схильність до гіпертрофічної кардіоміопатії. У котів із двома копіями пов’язаної із захворюванням мутації тяжкі проблеми із серцем можуть проявитися вже у молодому віці. Серед інших ризиків для породи називають проблеми із сечовидільною системою, ожиріння та деякі інші захворювання. Тому для регдолів особливо важливі регулярні ветеринарні огляди та відповідальне розведення із генетичним тестуванням тварин.
-
Мейн-кун
Попри загалом міцну статуру, мейн-куни також мають підвищений ризик гіпертрофічної кардіоміопатії. З нею пов’язують, зокрема, специфічну генетичну мутацію MYBPC3. Проблема полягає в тому, що хвороба може проявитися в різному віці. У частини тварин ознаки виникають після трьох років, а в інших — значно пізніше. Гіпертрофічна кардіоміопатія здатна призвести до тяжких ускладнень і навіть раптової смерті, тому власникам радять не нехтувати кардіологічними обстеженнями.
Що варто знати власникам
Генетична схильність до певного захворювання ще не означає, що конкретний кіт обов’язково захворіє. Представники перелічених порід можуть прожити довге життя, однак їхнім власникам варто враховувати можливі ризики ще до появи тварини вдома.
Якщо такий кіт уже є домашнім улюбленцем, фахівці радять регулярно проходити ветеринарні огляди та обговорити з лікарем специфічні для породи обстеження. Раннє виявлення проблем у багатьох випадках дає більше можливостей контролювати стан тварини.