Для ефективного розвитку свинарства держава має створити відповідні умови або принаймні не перешкоджати. Однією з таких умов могла б стати можливість для підприємств, які займаються розведенням і вирощуванням свиней, отримувати 25% компенсації при закупівлі термінальних ліній кнурів і гібридних ліній ремонтних свинок, вироблених в Україні. Така практика не суперечить правилам Європейського Союзу, тим паче, що подібний механізм вже успішно працює для придбання вітчизняної сільгосптехніки.
Наразі українські свинарі постійно купують генетичний матеріал — кнурів і свинок — за кордоном. Ці тварини коштують дорого, розрахунки ведуться в євро, фунтах, іноді доларах чи злотих. Часто це гібридні, тобто не племінні, а товарні свині. Гібриди, отримані шляхом схрещування свиней порід ландрас, дюрок, п’єтрен, велика біла тощо, такі як свинки F1 та термінальні кнурі, згідно з українським законодавством, вважаються товарними свинями, тому на них не передбачено жодних дотацій.
Натомість, на думку автора, слід рухатися до визнання таких свинок і кнурів товарно-племінними. Це означає, що вони братимуть участь у виробництві тварин з високими показниками відгодівлі. Після реєстрації таких тварин у Державному реєстрі, з’явиться можливість продавати чи купувати їх як продукцію, вироблену в Україні, з 25% державною компенсацією.
Зміна статусу свинки чи кнура, підтверджена лабораторними генетичними дослідженнями, дозволить державі чітко розуміти, чому вартість такої продукції становить не 74 грн/кг живої ваги, а 150 грн, а подекуди й 400 грн. Податкова служба зможе розрізняти товарно-племінних свиней, призначених для отримання приплоду для подальшого вирощування, і не звинувачуватиме виробника в завищенні ціни реалізації.
Така підтримка матиме позитивний вплив як на виробника, так і на покупця. Покупці, купуючи вітчизняний генетичний матеріал, зменшать обсяги імпорту, зосередяться на внутрішньому ринку та отримають часткову компенсацію від держави. Українські підприємства, що вирощують генетичний матеріал, матимуть стабільних замовників та зможуть заробляти. Покупці ж, своєю чергою, покращать свої виробничі показники та знизять собівартість продукції.
Лише низька собівартість дасть можливість впевнено реалізовувати продукцію на зовнішні ринки, використовуючи українське зерно та створюючи додану вартість.
Джерело: agrotimes.ua