Танк “Шерман”. / Фото: wikipedia.org
Суперечка про найкращий танк Другої світової війни можна назвати найспекотнішим і найдовшим за всю історію. Кандидатів на цю роль напрочуд багато, і дуже часто згадують M4 Sherman, особливо в Західних країнах та Сполучених Штатах. Справді, по ряду цей танк можна назвати вражаючим, але не так просто. «Шерман» має власну нішу.
1. Найкращий танк
Тигр теж був добрий, але не настільки./ Фото: wikipedia.org
Цікаво, що чимала частина тих, хто сперечається, не можуть зійтися в головному – яким має бути найкращий танк. При цьому чи не головним критерієм часто є порівняння «пробив – не пробив», і дотримуючись цієї логіки, найкращими можна було б вважати німецькі «Тигри» та «Пантери»: потужне бронювання та солідні гармати, здатні знищувати танки з одного пострілу. Щоправда, реальність не така проста, а поле бою – це не «цивілізований» полігон. Наприклад, 60-тонний «Тигр» не міг переїхати більшість європейських мостів, а його ремонт вимагав наявності крана та багато часу.
Танк Шерман./ Фото: 110km.ru
При цьому на кожен випущений Тигр припадало кілька десятків Шерманів, а випускали їх на колишніх цивільних заводах. Їх навмисно спроектували простими, щоби підняти ремонтопридатність до максимуму, а у разі підриву ремонтна бригада змогла більшу частину проблем вирішити на місці. За винятком найсерйозніших. Відправити танк на завод було неможливо – той знаходився надто далеко, за морем.
M4 Sherman./ Фото: wikimedia.org
«Шерман» навмисно не намагалися зробити найкращим у всьому – дати йому найкращу броню або потужну зброю великого калібру. Це був свідомий компроміс між захистом, рухливістю та вогневою потужністю: танк вийшов досить надійним та легким, міг маневрувати на полі бою та мав певний захист. Порівняно невелика вага дозволяла перевозити танк через океан, причому в чималих кількостях, а завдяки простій конструкції його без проблем лагодили прямо в польових майстернях без спеціального обладнання або кранів. Фактично, це непогане втілення концепції «хто доїхав до фінішу, той переміг».
2. Універсальна машина
Sherman firefly./ Фото: wikimedia.org
Жоден інший танк у Другу світову війну було похвалитися настільки великою кількістю модифікацій. Шерман у своїй базовій конфігурації був непоганим середнім танком з 75-міліметровою гарматою, але військовим цього було недостатньо. На тому самому шасі конструктори продовжували випускати нові машини, керуючись потребами військових. Наприклад, вони озброїли колишній танк 105-міліметровою гаубицею: з її допомогою знищувалися вогневі крапки та піхота, що засіла у будинках. Ще одна модифікація, Firefly, була одним із небагатьох танків союзників, який міг у лоба пробити «Пантеру» з відстані кілометра.
M10 Wolverine./ Фото: orkons.ru
Були й інші цікаві модифікації, такі як САУ M7 Priest для підтримки піхоти або винищувачі танків M10 Wolverine і M36 Jackson, що володіли відкритою вежею і потужнішою зброєю. Серед іншого американці збудували зенітну установку Skink, але вона з'явилася надто пізно – у противника вже майже не залишилося літаків, а тому її активно використовували проти піхоти та укріплень. Особливо вражала система залпового вогню Calliope, у якій напрямні для запуску реактивних снарядів поставили на вежу.
Зенітна установка Skink./ Фото: pholder.com
Мінні трали, мостоукладачі, бульдозери, вогнемети та іншу техніку створювали на тому самому шасі. Конструктори перетворили «Шерман» на справжню модульну платформу, встановлюючи зверху потрібні військовим надбудови. Щодо універсальності у M4 Sherman не було конкурентів.
3. Захист чи екіпаж
Детонація боєкомплекту./ Фото: waralbum.ru
У «Шермані» конструктори пішли на великий компроміс і пожертвували чималою частиною захисту, щоб досягти рухливості на полі бою. Одним із наслідків цього був великий ризик пожежі та детонації боєкомплекту, чим і користувалися німецькі стрілки. Лише до 1944 року боєукладку стали зберігати у водяній сорочці, щоб хоч якось її убезпечити. При цьому якихось особливих переваг у захисті танка не було, горів він так само, як і його радянський аналог – Т-34. Після детонації боєзапасу вежу просто зривало з погону, і в цьому випадку виживанню екіпажу не допомагали додаткові люки.
Усередині Шермана./ Фото: fishki.net
За ідеєю, саме ці люки і мали допомогти екіпажу врятуватися від пожежі після підбиття, але ефект від них був далеко не таким великим, як очікувалося. Американці цінували свої екіпажі: досвідчені танкісти були буквально на вагу золота, а нових натомість загиблих везти було дуже далеко, довго і дорого. З цієї причини екіпаже дбали, як тільки могли, ретельно попрацювавши над внутрішнім простором.
M4 Sherman./ Фото: winnipegfreepress.com
Усередині «Шермана» було просторо: командир мав круговий огляд, навіднику дістався зручний приціл, а механіку-водієві не доводилося щосили тягнути важелі. Цікаво, що кожен «Шерман» під час війни мав власну повноцінну радіостанцію, а тому командири танків могли координувати між собою свої дії та спільно працювати з піхотою. Їм не доводилося покладатися на жести та використання прапорців. Завдяки наявності зв'язку їхня робота на полі бою була дуже ефективною.
4. Найкращий у своєму класі
Танк Шерман./ Фото: punkrupor.ru
Втім, «Шерман» все одно не можна назвати найкращим танком Другої світової. США брали участь у війні лише опосередковано, на чужій території, а тому цілком могли дозволити собі випускати «комфортні» танки. На противагу їм Радянський Союз втрачав людей, території, ресурси та виробничі потужності.
Ще цікаве з нашого каналу:
Яка унікальна функція була тільки в радянському годиннику «Електроніка»
Він вибрав найкращу стратегію – будувати тісні, незручні та прості танки, але при цьому мобільні, з відповідною зброєю та ремонтопридатні. А найголовніше – у величезній кількості. Під час Другої світової війни Т-34 буквально став технікою для виживання.