Потяги синкансен./ Фото: forbesindia.com
Високошвидкісні поїзди – це такий самий товар, як і решта техніки. Промислові гіганти продають їх у безліч країн, причому повним комплектом, включаючи ремонт, обслуговування, додаткове обладнання, інструменти та багато іншого. Щоправда, чомусь ніхто так і не наважився придбати знаменитий японський синкансен, і причин для цього чимало.
1. Не ті умови
Синкансен./ Фото: youtube.com
На відміну від практично всіх поїздів, синкансен створювався для єдиної мети – забезпечити людей зручним і швидким транспортом для поїздок між конкретними містами. Цікаво, що більшість цих населених пунктів розташована порівняно недалеко друг від друга, а поїздки займали багато часу через дуже складного рельєфу. Всі ці проблеми вирішив синкансен: він їхав там, де не було жодних перешкод, і майже прямо рухався з величезною швидкістю.
Дорога над рельєфом./ Фото: wikipedia.org
Більшість маршруту цього поїзда пролягає вздовж дуже складного узбережжя, причому часто над водою, скелями та іншими перешкодами. Сінкансен будували заради цієї унікальної ситуації – щоб швидко їхати там, де інші не можуть. Складно уявити ще один збіг таких обставин.
2. Щільний потік пасажирів
На пероні./ Фото: varlamov.me
Так історично склалося, що між цими містами постійно курсували пасажири, причому у великих кількостях. Також цікаво, що влада не намагалася знайти пасажирів для нової лінії залізничного сполучення, вона просто відреагувала на існуючий величезний попит. Хтось їде на роботу, хтось у своїх справах, але за день лише по одній лінії проходять сотні тисяч пасажирів. Наприклад, для лінії Токайдо нещодавно зафіксували рекорд понад 500 тисяч людей на добу.
Частина ліній синкансен./ Фото: wikipedia.org
Причин для цього кілька, а найголовніші – дуже велика щільність населення, а також взаємозв'язок між містами, що історично склався. Тобто практично вся мережа синкансенів – це величезний конгломерат взаємопов'язаних міст із великим трафіком між ними.
3. Інфраструктура
Станція Сін-Осака./ Фото: wikimedia.org
Навіть для роботи звичайного поїзда, який не блищить швидкістю та новими технологіями, потрібна велика інфраструктура, що вже говорити про надшвидкісний синкансен. Головною його проблемою є величезна швидкість: через неї він не може рухатися звичайною залізницею. Цьому потягу протипоказані хоч трохи різкі повороти, йому потрібний майже ідеальний баланс, залізничне полотно з дуже високою надійністю та численні системи контролю. Навіть звичайний залізничний вокзал йому не підійде.
Депо синкансен./ Фото: wikipedia.org
Вся інфраструктура для синкансена ретельно розраховувалася, проектувалася та будувалася з нуля. Навіть його маршрути планувалися з таким розрахунком, щоб на дорозі було якнайбільше ідеально прямих ділянок. Наприклад, для звичайного поїзда поворот з радіусом 300-600 метрів вважається нормальним, але синкансен у такий вписатися не може – він зійде з рейок. Відповідно до вимог безпеки, радіус повороту становить кілька кілометрів, тобто для пасажира поворот виглядатиме як пряма залізнична колія. Зрозуміло, є й інші нюанси, такі як додаткові огорожі та системи інформування.
4. Фінансова яма
Для обслуговування потрібні майстерні. Фото: wikipedia.org
Побудова таких локомотивів із вагонами потребує величезних вкладень. Синкансен – унікальний поїзд, і чимала частина деталей створювалася виключно для нього, причому з використанням сучасних технологій та матеріалів. Ще більше коштуватиме будівництво інфраструктури. Цікаво, що в Японії фінансуванням будівництва перших ліній займалася безпосередньо держава, для цього навіть брали кредит у Світового банку.
Проїзд коштує дорого. Фото: wikimedia.org
Це вкрай витратне підприємство, але найгірше – це його окупність. Пройде дуже багато часу, поки залізниця почне приносити хоч якийсь прибуток, а доти вона житиме на дотації. До того ж вартість проїзду буде набагато вищою, ніж на звичайній залізниці, і якщо не вдасться знайти пасажирів, то швидкісні лінії збанкрутують. Це дуже великі фінансові ризики і бажаючих піти на таке практично немає.
5. Додаткові «дрібниці»
Окупність – проблема./ Фото: wikipedia.org
Бонусом до дорогої швидкісної залізниці і безпосередньо поїздів йде все, що потрібно їх обслуговування і ремонту. Насправді це величезний комплекс з цілого набору транспортних депо, майстерень і різноманітної спецтехніки. Скільки це буде коштувати насправді, ніхто не знає, крім самого виробника.
Проїзд синкансен./ Фото: wikimedia.org
Найболючіша проблема – це адаптація під чужі стандарти та вимоги. Японія – відокремлена країна, тому поїзди синкансен будувалися під її власні стандарти і за своєю суттю не дуже підходили для експорту. Їх довелося б повністю перекроювати відповідно до вимог профільних інстанцій.
Майже виняток із правил
Тайвань./ Фото: traveloka.com
Єдине місце, де можна побачити технології синкансен – це Тайвань. І ось тут можна на ділі побачити реалізацію всього вищесказаного: японські технології довелося спочатку переробляти під місцеві стандарти, а потім з нуля будувати поїзди. Принагідно тут простягли нові залізничні лінії, побудували мережу депо та супутню інфраструктуру, а для цього довелося звернутися до приватних інвесторів і в японські банки. Реалізація всього цього проекту зайняла цілих 10 років.
Ще цікаве з нашого каналу:
Мі-28НМ у небі: чим гелікоптер відрізняється від попередника і яку незвичайну мету вже встиг збити
Високошвидкісні поїзди – вже не екзотика, вони зустрічаються в різних країнах, а деякі з них можуть розвивати величезну швидкість .