Чому затопили Мир? /Фото: ytimg.com.
У затопленні станції «Мир» є щось похмуро іронічне. На дно Тихого океану перший свого роду науковий комплекс був відправлений у березні 2001 року. Озираючись назад, через усі минулі роки, важко утриматися від проведення не завжди доречних похмурих аналогій на тему того, що нове століття в історії людства почалося знищення унікального науково-технічного комплексу.
Космос – це дорого. /Фото: YouTube.com.
“Татарський, звичайно, ненавидів радянську владу в більшості її проявів, але все ж таки йому було незрозуміло – чи варто було змінювати імперію зла на бананову республіку зла, яка імпортує банани з Фінляндії.” – Віктор Пєлєвін, Generation «П» .
Щоб відповісти на поставлене запитання, почати доведеться здалеку. Радянська космічна програма абсолютно справедливо та заслужено сприймається як привід для гордості величезною кількістю колишніх радянських громадян. Проте, за минулі десятиліття тема освоєння космосу остаточно потонула у мракобіссі та шовінізмі. Причому це сталося по обидва боки Атлантичної калюжі. Поки одні множать на нуль значущість для науки і техніки політ Гагаріна, інші (мабуть не без допомоги будь-яких «цікавих» громадських фондів) домовилися до заперечення Місячної програми США. Все це виглядає особливо сумно на тлі відносин радянських та американських науково-технічних фахівців та космонавтів у роки холодної війни. При всьому протистоянні блоків, при всій гонці, при всьому розпалі пристрастей між радянською та американською космонавтикою було значно більше мостів, ніж випалених попелищ.
Раніше все було дещо інакше. /Фото: es.rbth.com.
Ця обставина неминуче знаходила свій відбиток у сприйнятті світу широкими народними масами. Взяти хоча б ту саму програму «Аполлон», яку сьогодні так старанно заперечують «викривачі» у США та «патріоти» у колишньому СРСР. У самому Радянському Союзі американська місія та її успіх не тільки не замовчувалися, а й прямо висвітлювалися. Більше того, радянська та американська космонавтики працювали у тісному партнерстві з метою недопущення нещасних випадків на орбіті. Радянська сторона вітала американських колег із успіхом, у тому числі в газетах на весь СРСР. Ніл Армстронг відвідував СРСР. А Базз Олдрін (виходив на Місяць із Армстронгом) залишив на поверхні земного супутника пам'ятні жетони на честь загиблих радянських та американських першопрохідників, зокрема Юрія Гагаріна та Володимира Комарова. Загалом світ на той час справді був дещо іншим. А тепер на нас усіх чекає тільки шовінізм, ненависть, війна і божевілля.
У космосі бачили майбутнє. / Фото: roscosmos.ru.
Але головне в тому, що вже у 1960-ті роки радянські та американські фахівці (в т.ч. завдяки постійним контактам) дійшли двох невтішних висновків. Перший – освоєння космосу дуже дорого для будь-якої окремо взятої країни. Другий – США та СРСР витрачають величезні ресурси на «дитяття», абсолютно марне для науки, міряючись першістю на догоду іміджевих хотів політиків по обидва боки Атлантики. За злою іронією, лише участь у цій гонці фахівців з обох боків глобусу хоч якось мотивувало політиків витрачати на все це гроші. При цьому освоєння космосу дало людству безпрецедентний імпульс у розвитку, починаючи від засобів зв'язку до розробки корисних копалин і сільського господарства. Обидві космічні програми розвивалися за строго наміченим планом. Однією з найважливіших сходинок до заснування далекого космосу мало стати будівництво довгострокових космічних станцій на орбіті Землі.
Світ стала одним із найбільших досягнень радянської техніки. /Фото: ru.wikipedia.org.
У 1986 році Радянський Союз розпочав будівництво на орбіті першої такої станції. Спроектовано «Світ» було «НВО Енергія». На будівництво унікального комплексу працювала буквально вся багатомільйонна Країна Рад: сотні підприємств із різних галузей господарства та десятки тисяч висококласних фахівців доклали руку до появи первістка навколоземного первістка не СРСР, а всього людства. Будівництво станції тривало майже 10 років. За цей час на “Мир” провели понад 23 тисячі експериментів. Станція здійснила понад 86 тисяч обльотів навколо планети та провисіла в космосі до 23 березня 2001 року, після чого була затоплена за рішенням російської влади. Офіційно причиною затоплення стало вичерпання ресурсу станції. Підігрівали цю версію і кілька інцидентів, зокрема з пожежею, яка сталася на «Світ» протягом кількох останніх років.
У 1990-ті роки утримувати станцію стало невигідно. /Фото: ru.rbth.com.
Чи справді «Мир» вичерпала свій ресурс? Суперечки щодо цього ведуться донині. Але насправді це й байдуже. Бо була й інша, насправді значно суттєвіша причина затоплення – гроші. Про те, що космос космічно дорогий, розуміли ще роки холодної війни. Коли ж країна впала, у нової Росії просто не залишилося сил і засобів для утримання «Світу». А звідки їм було взятися в державі, яка втратила всі союзні республіки та взялася за послідовне пограбування самого себе із руйнуванням промисловості та системи освіти? У країні, де робітникам зарплату почали видавати штанами, отриманими за бартером, стало різко не до космічних станцій. На честь російських учених за «Світ» боролися до кінця. Гроші намагалися знайти. Думали і кіно знімати, і мільярдерів на екскурсії возити нічого не допомогло. У 1990-х роках навіть Іран пропонував Росії купити у неї «Мир» на 3 роки… Іран, Ваня!
Збудували МКС, але довелося взяти у партнерство інші країни. /Фото: habrastorage.org.
У результаті врятувати вийшло не «Мир», а саму космічну програму. Заплатити за це довелося технології. Американці, чия космічна програма на той час переживала не найкращі часи, були зовсім не проти «присмоктатися» до радянських секретів та досвіду з будівництва та експлуатації подібних станцій. США та інші країни погодилися стати партнерами. А Росії на початку 2000-х не залишалося вибору. І було б не шкода, якби все це справді робилося на користь людині в усьому світі.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно
Продовжуючи тему читайте про те, як колись АТЗ був одним з найбільших тракторних заводів СРСР : що виробляють тут сьогодні.