Головний лапоть Радянського Союзу! /Фото: drom.ru.
Радянська вантажівка КрАЗ-225Б отримала прізвисько «Лаптежник» за неймовірно широку за мірками інших вантажівок колію. У Радянському Союзі та пострадянських республіках ця вантажівка використовувалася протягом багатьох десятиліть. Ті, хто встиг посидіти за його кермом, навряд чи зможуть сказати про багато поганого. Свій статус легенди машина здобула абсолютно заслужено. Але яка якість цього красеня зробила його по-справжньому знаменитою?
В основу лягла попередня модель. /Фото: en.topwar.ru.
Радянська великотоннажна вантажівка КрАЗ-225Б – машина не просто знакова та заслужена, а й без перебільшення легендарна одразу для кількох поколінь радянських водіїв. Корінням історія «Лаптежника» сягає на початку 1950-х років, коли фахівцями Ярославського автомобільного заводу був розроблений і запущений у виробництво ЯАЗ-214. У перші повоєнні роки виробництво вантажівок у СРСР зростало як у дрожжах. Народне господарство та армія споживали тисячі нових автомобілів на рік. Виробництво доводилося постійно розширювати. 1958 року виробництво ЯАЗ-214 передали Українській РСР. Новий завод з виробництва вантажівок був налагоджений у Кременчуці на базі комбайнового заводу, що вже існував. Так почалася історія КрАЗ із перетворенням ярославського ЯАЗ-214 на кременчуцький КрАЗ-214. Для свого часу це була неплоха, але надзвичайно ненажерлива вантажівка.
Став першим самостійною розробкою. /Фото: rg.ru.
Прогрес на місці не стояв. У першій половині 1960-х років кременчуцькими фахівцями було створено нову машину. Від оригінального КрАЗ-214 створена вантажівка наслідувала загальне компонування. Головною інновацією на першому етапі стало встановлення нового двигуна. Так, на зміну 2-тактному 6-циліндровому дизелю ЯАЗ-206Б із віддачею 205 коней прийшов 2-тактний 8-циліндровий дизель ЯМЗ-238 на 240 л.с. Нова установка була не тільки потужніша, а й надійніша і що особливо важливо – помітно економічніша за свою попередницю. При цьому безпроблемно «бурчати» 225-й міг не лише на солярці, а й на різних коктейлях. Наприклад, машина могла працювати на суміші дизеля з гасом, що було величезним плюсом для армійської логістики.
Все-таки добротні робили калоші. / Фото: drive2.ru.
Як і інші машини свого класу, КрАЗ-225 був тривісним та повнопривідним. Дизельний двигун працював разом із 5-ступінчастою механічною коробкою передач та 2-ступінчастою роздавальною коробкою. На шосе вантажопідйомність “Лаптежника” становила 7.5 тонн. На ціліні машина без проблем перевозила до 7 тонн. Максимальна швидкість вантажівки сягала 70 км/рік. При повних баках та порожньому кузові запасу ходу вистачало на 800 км. Витрата палива у своїй залежно та умовами коливався між 40 і 45 літрами солярки на 100 км шляху. На додаток до перерахованого, КрАЗ відрізнявся високою тяжкістю. Промовистою ілюстрацією щодо цього стала війна в Афганістані. За річкою 225-й виявився єдиною вантажівкою, що могла тягнути вантаж масою 10-12 тонн навіть на високогірних перевалах заввишки до 3-3.5 км. Там, де судомно задихалися 131 та «Шишиги», 225Б продовжував тягнути як майже ні в чому небувало. Завдяки цим кременчуцьким богатирям радянському військовому контингенту вдалося врятувати далеко не один БМП та МТ-ЛБ, що застряг у горах.
Машина була чудова. /Фото: YouTube.com.
Так само за мірками свого часу КрАЗ-225Б мав непогану (хоч і не ідеальну) прохідність. Брав підйоми до 58% і міг долати броди завглибшки до 1 метра без підготовки. Ціліною пробирався неплохо, але все-таки через не найвищий кліренс, «висити» кермову тягу, відсутність міжколісних диференціалів по-справжньому впевнено почувавшись на дорозі. Хоч би якийсь. Тому використовувати 225-й намагалися насамперед як дорожній тягач. І саме в цій якості радянська вантажівка розкривалася на повну котушку. Любили КрАЗ як в армії, так і в народному господарстві. Багато старих шоферів згадують цю просту, «спартанську» та надійну машину з винятковою теплотою. А у 1975 році вантажівка навіть була удостоєна почесного Державного знака якості СРСР. Цьому сприяло суттєве покращення якості вантажівок у сьомому десятилітті XX століття.
Набув справжньої слави як шасі. /Фото: yaplakal.com.
Нехай, принципових змін до «Лаптежника» не вносили, проте машину продовжували постійно доопрацьовувати. Завдяки чому, якщо до 1970 року 225Б потребував капітального ремонту вже після 80 тисяч км пробігу, то після 1970 гарантований пробіг без серйозних поломок зріс до 125 тисяч км. А на початку 1980-х років ресурс вантажівки взагалі вдалося довести більш ніж до 140 тисяч км. Скорочувалася і загальна довжина ремонту на 1000 км. Так, до початку 1980-х років вона зменшилася практично на третину до 8.9 години на 1 тисячу км в умовах екстремальної армійської експлуатації. Де машини завжди використовувалися в надзвичайному режимі та не завжди отримували ремонт належної якості та своєчасності. При цьому справжню славу та популярність КрАЗ-225Б принесли навіть не його визначні якості (хоча і вони, в тому числі), а популярність цього шасі.
Чого на 225-му тільки не робили! / Фото: drive2.ru.
Якийсь, нехай, і середньотоннажний ЗіЛ-131 був випущений у кількості близько 1 млн екземплярів! На цьому фоні тираж вантажівок КрАЗ навряд чи помітний: 225Б було зібрано в кількості всього 82 тисячі екземплярів. Однак, ще майже в такій кількості було вироблено різних спеціальних машин на шасі 225-го. Загалом на базі «Лаптежника» в СРСР зробили понад 100 варіантів спеціальної техніки: від тривіальних кранів, екскаваторів та автоцистерн до рухомих опріснювальних станцій, мобільних банно-пральних комплексів та механізованих мостів. У результаті сукупний тираж 225-го з урахуванням усіх використаних шасі перевищив 160 тисяч машин.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.