Колись тут робили тисячі автобусів. А зараз? / Фото: drive2.ru.
Лікійський автобусний завод – підприємство з цікавою та складною частиною, історія якого почалася взагалі не з машинобудування, а з деревообробки. Так, саме так: спочатку на місці ЛіАЗ був досвідчений лісохімічний завод із переробки та обробки деревини – ЛОЗОД. З 1937 по 1944р. тут робили пресовану деревину та різноманітні плити для ізоляції поверхонь. Пайовий поворот у кар’єри підприємства відбувся на четвертий рік Великої Вітчизняної війни.
До випуску автобусів дійшло не відразу. /Фото: fotobus.msk.ru.
Радянські господарники ухвалили рішення про перетворення деревообробного підприємства на машинобудівні. Щоправда, і тоді майбутній ЛіАЗ жодними автобусами не займався. Спочатку завод перетворився на ЛіМЗ і став виробляти різноманітне лісогосподарське та електричне обладнання, зокрема шпалорізні верстати, мобільні електростанції та промислові електропили. У цій якості завод пропрацював аж до 1959 року, доки його не спіткала чергова якісна реорганізація.
Завод пережив дві реорганізації. / Фото: yarkamp.ru.
У післявоєнного СРСР ударними темпами йшла мобілізація народного господарства та громадського транспорту. Країні були потрібні тисячі вантажівок та автобусів. На тлі цих подій було вирішено, що ЛіМЗ буде перетворено на автобусний завод. Так, підприємство нарешті стало тим самим Лікійським автобусним. При цьому, як і на будь-якому іншому новому виробництві, своєї продукції ЛіАЗ спочатку не мав. Першим серійним автобусом заводу став московський ЗІЛ-158, який протримався на конвеєрі підприємства майже дюжину років. Втім, робота вирувала, і перший прототип машини власної розробки з’явився на ЛіАЗ вже через 4 роки після реорганізації. 1963 року фахівці підприємства представили державній комісії нову перспективну машину. Державній комісії автобус понравився, завдяки чому заводчани отримали відмах на випробування. Доведення конструкції до ладу зайняло ще 2 роки.
Першим заводу був московський автобус. / Фото: drive2.ru.
У 1967 році новий ЛіАЗ-677 став на конвеєр заводу. Щоправда, як досвідчений зразок. Кількість 677-х, що випускаються, нарощувалася поступово. Зроблено це було з міркувань про те, щоб не зашкодити загальним обсягам виробництва заводу. Бо мережа громадського транспорту СРСР, що швидко зростає, споживала нові машини в якійсь шаленій кількості. На повну котушку розвернутися з первістком заводу вдалося лише до 1970 року. Тоді ж із конвеєра залишково зняли і вже відверто застарілий ЗІЛ-158. У наступні роки конструкція ЛіАЗ-677 кілька разів доопрацьовувалась по дрібницях. Проте, загалом автобус для своєї ніші у транспортній мережі СРСР виявився настільки удалим, що в результаті випускався аж до 1994 року. Таким чином «Місячник» став не лише першим вітчизняним автобусом із гідромеханічною АКПП, а й однією з найвідоміших машин громадського транспорту. За всю годину на заводі зібрали понад 200 тисяч таких пузатиків.
Місяцехід став наймасовішим автобусом заводу. / Фото: kolesa.ru.
Пусть дуже скромний модельний ряд ЛіАЗ за радянський час не вводитиме вас в обман. Лікійський автобусний був дуже серйозним підприємством, що неодноразово ставало провідником інновацій у радянському цивільному машинобудуванні. Так, саме фахівці ЛіАЗ були першими, хто спробував у Радянському Союзі зробити свій власний зчленований автобус. Першу вітчизняну гармошку зробили на базі ЗІЛ-158В, щоправда, до серії вона так і не пішла. До речі, у 1961 році братики-угорці зробили свій перший з’єднання Ikarus 180, який згодом дістанеться і до СРСР. Не виключено, що саме перспектива закупівлі автобусів у союзників із військово-економічного блоку не дозволила побачити світ лікійській гармошці. Тому принципово нова модель автобуса з’явилася на конвеєрі заводу лише 1986 року. Їй став високозольний ЛіАЗ-5256, сукупний тираж яких у результаті становив трохи більше 48 тисяч. Найбільшої популярності модель набула в останні десятиліття XX століття.
Останній радянський автобус заводу. /Фото: mini-koleso.ru.
До речі, про сумнозвісних «лихих». Розпад Радянського Союзу з руйнуванням усталених виробничих ланцюжків та втратою багатьох звичних ринків збуту боляче вдарив по Лікійському автобусному заводу. У 1996 році криза та інцидент на моторобудівному заводі КамАЗ і зовсім мало не добили багатостраждального підприємства. В результаті наступного року ЛіАЗ навіть признали банкрутом. Робота на заводі майже повністю зупинилася. Приходити до тями радянська легенда почала лише з початком нульових, коли спочатку ЛіАЗ став власною компанії «Російські автобуси», а ще за якусь годину увійшов до складу концерну Горьківського автозаводу. У період з 2003 по 2006 рік на підприємстві було розроблено та запущено на конвеєр відразу кілька нових моделей міських автобусів та тролейбусів. Що іронічно, починаючи з 2000-х, ЛіАЗ нарешті взявся за складання «гармошок» на базі власних моделей.
Автобуси тут роблять досі. /Фото: ru.wikipedia.org.
Сьогодні до колишніх тиражів ЛіАЗу далеко. Проте, принаймні завод живий та розвивається. Втім, якихось ЛіАЗ-5292 з 2004 року на підприємстві випустили вже понад 31 тисячу. Інші популярні лінійки також випущені серіями від 2 до 7 тисяч автобусів. З 2012 року ЛіАЗ також почав виробляти міжміські автобуси. А ще 2018 року на заводі вдалося запустити виробництво власних електробусів. Щоправда, поки що зібрали їх тиражем відверто скромним – трохи більше 350 одиниць. Таким чином, варто визнати, що перспективи у заводу непогані. Тим більше, що у 2014-2015 роках підприємство пережило модернізацію з переходом на сучасне обладнання.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.