Легендарний автобус. /Фото: auto.mail.ru.
Упродовж багатьох десятиліть вирішення транспортного питання залишалося для представників радянської влади не тривіальним завданням. Особливе місце у цьому питанні завжди відігравало створення розгалуженої та ефективної мережі громадського транспорту. А для неї серед іншого потрібна була якась велетенська кількість автобусів. Однією з найвідоміших машин судилося стати ПАЗ-672.
Спершу були інші. / Фото: drive2.ru.
Історія павлівських автобусів сягає своїм корінням в історію автобусів Горьківського автозаводу. В 1949 тамтешні фахівці викотили на конвеєр капотний ГЗА-651 з дерев'яним кузовом, зібраний на основі шасі вантажівки ГАЗ-51. Пізніше на Горьківському було розроблено ще кілька автобусів, зокрема ГЗА-650 та ГЗА-652. Обидва вплинули на всі наступні радянські розробки в цій галузі. 1955 року на Павлівському автобусному заводі задля розширення обсягів виробництва та модернізації існуючого автобусного парку ініціюють розробку нової машини. В основу проекту лягають вже згадані горькі автобуси ДЗА. 1958 року на конвеєр виходить новенький ПАЗ-652. Машина відрізняється від попередників цілою плеядою конструкторських та дизайнерських рішень.
Машина вийшла не ідеальною. /Фото: ru.wikipedia.org.
Насамперед змінюється компонування автобуса. Новий ПАЗ-652 – безкапотний. У салоні утворюється прозора перегородка між місцем водія і пасажирським салоном, що надалі стане невід'ємною рисою всіх вітчизняних автобусів. Ще однією важливою інновацією виявляється бічна установка радіатора. Завдяки зміщенню останнього конструкторам вдається відчутно скоротити загальну протяжність кузова пасажирської машини. В останньому, у свою чергу, використовується сталевий каркас з лонжеронами для надання конструкції додаткової жорсткості. Іншим цікавим рішенням стало перенаправлення повітроводу у бік автобусного салону, що дозволило підвищити комфорт від поїздок у зимовий час як для водія, так і для пасажирів. Загалом ПАЗ-652 виявився дуже прогресивною для свого часу конструкцією. Призначався автобус головним чином для експлуатації у сільській місцевості та районних центрах – місцях із відносно невисоким пасажирським трафіком.
Майже всі недоліки виправили. /Фото: imgsmail.ru.
При цьому вже перші кілька років експлуатації допомогли виявити в конструкції ПАЗ-652 низку недоліків. По-перше, кузов машини незважаючи на всі цікаві ідеї не володів достатньою жорсткістю. По-друге, в салоні через роботу повітрозабірника практично завжди був дратівливий запах бензину. По-третє, незабаром стало очевидно, що 652-й банально заслабкий для сільських доріг зі своїм, здавалося б, відверто непоганим 90-сильним бензиновим двигуном. І все ж таки в серії саме цей ПАЗ протримався всього 10 років до 1968 року. При цьому ще 1964 року на «Павлівському автобусі» взялися за проектування оновленої версії новинки. Головним завданням цієї роботи стало усунення якщо не всіх, то хоча б більшу частину виявлених недоліків. Готова оновлена версія машини була вже до 1967 року. Тоді її запустили у виробництво, де вона протрималася аж до 1989 року.
Не шедевр, але робоча конячка. /Фото: YouTube.com.
Як було зазначено, ПАЗ-672 став подальшим розвитком ПАЗ-652. Насамперед машину оснастили новим двигуном. Двигун залишився бензиновим, проте помітно додав у продуктивності. Віддачі зросла до 115-120 «конячок». Серйозні зміни торкнулися кермового управління, яке нарешті отримало довгоочікуваний гідропідсилювач. Цікаво, що великий вплив на проект доопрацювання автобуса зробив досвід розробки таких вантажівок, як ГАЗ-52 і 53. Наступні зміни торкнулися гальмівної системи, яка стала роздільним приводом на обидва мости. Переробили радянські конструктори та каркас із кузовом. Загалом машина була повністю готова у 1964, проте через організаційні проблеми та нестачу вільних виробничих потужностей, запуск у серію постійно відкладали. З цієї причини конструктори ПАЗ вносили все більше «шліфуючих» змін, внаслідок чого модернізація виявилася глибшою і ґрунтовнішою за початкові плани. Паралельно велася робота над новими машинами.
Був також повнопривідний варіант. /Фото: YouTube.com.
Усього через два роки після запуску ПАЗ-672 у серію фахівці «Павлівського автобуса» ухвалили рішення про необхідність чергової модернізації «старичка». Цього разу доробки вже не були настільки масштабними і торкнулися переважно підвищення надійності і ресурсу вузлів і агрегатів, що використовуються, в першу чергу двигуна і гідропідсилювача. Якщо автобуси випуску до 1975 року ледве становили 300 тисяч кілометрів, то після 1975 року він перевищив 330 тисяч кілометрів, а після 1979 був збільшений ще до 350 тисяч кілометрів до капітального ремонту. Окремо варто згадати, що ще в 1972 році з'явилася модель ПАЗ-3201. Від оригінального ПАЗ-672 цей автобус по суті відрізняється лише двома особливостями: відсутністю задніх дверей та наявністю повного приводу.
Сільський красень! /Фото: ttransport.ru.
Як і попередник від імені ПАЗ-652, всі ці моделі призначалися насамперед для експлуатації у районній (сільській) місцевості. Хоча, безумовно, використовувалися всі ці машини і в місті. У сухому залишку можна констатувати, що ПАЗ-672 і ПАЗ-3201 може і не являли собою дива автомобілів технології, але це анітрохи не завадило їм стати по-справжньому незамінними помічниками в провінції. Простими, надійними і в цілому машинами, що добре себе зарекомендували.
А ось цікаве відео з нашого каналу – У Росії відновлюють виробництво найбільшого гідролітака А-40 «Альбатрос»:
Продовжуючи тему читайте про «Сангвін» і «Зевс» : фантастичні розробки радянських військових, які майже стали реальністю.