Чому ПМ з'явився так пізно та живе так довго? /Фото: osob.store.
Насправді пістолет Макарова не такий старий, як може здатися. Застосовувати його стали лише початку 1950-х років. Для порівняння, якийсь американський М1911 у модернізованому вигляді має попит донині. Інше питання: чому найкращий пістолет Росії з'явився так пізно – наприкінці 1940-х років, тоді як на Заході до цього моменту набралося б вже з півдюжини цікавих зразків.
Манліхер був серед першопрохідників самозарядної зброї. /Фото: ru.wikipedia.org.
Перші пістолети з'явилися у Європі ще XV столітті. Перші зразки цієї зброї були вкрай неточними та ненадійними через використання примітивних стволів та ще більш примітивних механізмів ініціації пострілу (коліскові та ударно-кремнієві замки). Тому довгий час пістолети залишалися вкрай вузькоспеціалізованою зброєю, яка використовувалася головним чином у кавалерії та меншою мірою на флоті. Аж до ХІХ століття пістолет не був ні зброєю піхоти, ні навіть зброєю офіцера зокрема. Змінилося це лише після винаходу механізму капсульної ініціації пострілу, яка разом з револьверним механізмом заряджання (який був відомий мінімум з XVII століття) зробила короткоствольну вогнепальну зброю по-справжньому масовою. Американо-мексиканська війна 1846-1848 років стала першим прецедентом масового використання револьверів як кавалерією, і піхотою.
Пістолет Борхарта. / Фото: kalashnikov.club.
У результаті вже друга половина ХІХ століття стала епохою торжества короткоствольної зброї. На тлі промислової революції в Європі та Північній Америці збройова справа на той час розвивалася семимильними кроками. Нарешті, у 1880-х роках у Європі з'явилася ідея, згідно з якою енергію пострілу зброї було б непогано спробувати застосувати для автоматизації процесу перезаряджання… Одним із перших цю чудову ідею в металі втілив широко відомий австрійський інженер та конструктор-зброяр – Фердинанд Манліхер. Ще в 1885 році він представив свою першу самозарядну гвинтівку, яка через «сирість» і відверту недосконалість у масове виробництво не пішла. Проте, стало живим свідченням можливості використання енергії пострілу для автоматизації перезаряджання. Чи потрібно говорити, що успіх виявився заразливим, у тому числі і для конструкторів короткоствола. І вже 1893 року німецький конструктор Гуго Борхардт створює перший у світі вдалий самозарядний пістолет – C93. Зброя ця не стала масовою (тираж 3 тисячі прим.), проте успіх Гуго проклав доріжку для мабуть самого «хайпового» німецького самозарядного пістолета кінця XIX і початку XX століття – Маузер К96.
Коли американці робили свій М1911 за плечима вже був серйозний досвід із дюжини пістолетів. / Фото: historypistols.ru.
Події розвивалися стрімко, і вже в першій чверті XX століття самозарядні пістолети почали рости як гриби після дощу: Намбу в Японії, Люгер у Німеччині, Кольт та Браунінг у США, Марс у Великій Британії, Штейр в Австрії – список спроб можна продовжувати довго. Усе це сприяло як появі пістолетів різного ступеня вдалості, а й формуванню країнах Заходу відповідної конструкторської школи. А що ж Росія? Ну, в Росії з револьверами і пістолетами власного виробництва було так собі. За часів Імперії короткоствольна зброя була або імпортною або ліцензійними копіями. Власні спроби в «короткостволі» робилися, наприклад, ще в 1860-ті був створений револьвер Гольтякова (зробили всього 70 шт). Але зрештою справа так і не пішла. І добре б у Росії не було свого гарного або хоча б стерпного пістолета. Набагато важливіше, що відсутність власної розробки не сприяло формуванню вітчизняної пістолетної конструкторської школи.
Коли СРСР робив свій ТК – досвіду було близько нуля. /Фото: ru.wikipedia.org.
Змінилася ситуація у цій галузі лише після встановлення радянської влади. Після громадянської війни Радянський Союз, звичайно, не опинився у повній міжнародній блокаді, проте дипломатична ситуація навколо країни справді була вкрай складною. Тепер треба було покладатися тільки на свої сили, а тому й переозброюватися з «імперських» Наганів на щось самозарядне доводилося самостійно. 1927 року Тульський збройний випустив 6.35-мм пістолет Коровіна, який розроблявся з 1925 року. І хоча на конвеєрі ТК протримався аж до 1935 року через організаційні складнощі на виробництві та конструктивну недосконалість самої зброї по-справжньому масовою він не став. У тому ж 1927 року сталася так звана Військова тривога – криза британо-радянських відносин, у ході якого зрозуміло, що Червона армія перебуває у відверто жалюгідному стані. Це змусило радянське військово-політичне керівництво стрепенутися, внаслідок чого спішно взялися за переозброєння… На цій хвилі 1930 року було створено знаменитого Тульського Токарєва.
ТТ – дитина необхідності напередодні війни. / Фото: lenta.ru.
Незважаючи на воістину легендарний статус ТТ у радянській та російській збройовій традиції, пістолет цей був далекий від досконалості, як Горбачов від відданості Батьківщині. Ні, ТТ не був жахливий. Однак, «Токарьов» багато в чому став дитиною необхідності, коли на безриб'ї та рак – риба. Саме з цієї причини витягнувши на собі Велику Вітчизняну війну, він мав піти. Про те, що «Тульчанина» треба буде міняти, насправді чудово розуміли ще в 1930-ті. Ось тільки не можна просто так взяти і зробити цукерку, а головне не можна просто так налагодити по-справжньому масовий впуск «цукерки». Потрібен час, потрібні ресурси та головне – кадри. Потрібна виробнича та конструкторська школа. На жаль, у галузі короткоствольної зброї Російська імперія її у спадок Радянському Союзі не залишила. Тому її довелося створювати практично з нуля у 1920-1930-ті роки.
ПМ – приклад того, як можна наздоганяти і робити не гірше за корифеї галузі. /Фото: gunsbroker.ru.
Власне ПМ зрештою і став тією самою «цукеркою», з'явившись на світ у 1948 році. За мірками кінця 1940-х і 1950-х років радянський ПМ – зброя близька до ідеального. Так, за мірками вже 1990-х років, навіть у модернізованому вигляді – релікт. Але при цьому це ще цілком придатна зброя для масового застосування. Відмовлятися від ПМ почали лише на початку 2020-х років. І можливим це стало завдяки тому, що свого часу в СРСР таки вистраждали власну пістолетну школу.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Мі-28НМ у небі: чим гелікоптер відрізняється від попередника і яку незвичайну мету вже встиг збити:
Протягом збройової тематики читайте про шість американських військових баз завбільшки від міста.