Легенда без армії. /Фото: artstation.com.
Світова війна, розсип революцій та не один букет локальних конфліктів. У першій половині XX століття «товариш» Маузер К96 зібрав почесне жнива, відправивши на співбесіду до архангела Михайла не одну тисячу багатостраждальних душ. На момент часу К96 знали буквально по всьому світу. Тим іронічніше, що жодна з європейських чи заморських армій на озброєння цей пістолет за великим рахунком так і не прийняла.
Конструкція була проривною. /Фото: osob.store.
Маузер К96 – це рідкісний приклад, коли зброя має не одного, а одразу трьох батьків. Мабуть, найвідоміший пістолет кінця ХІХ і початку ХХ століття виник завдяки зусиллям трьох братів: Фрідріха, Фіделя і Йозефа Федерле. Двоє відповідало за розробку, тоді як ще один за втілення в металі на потужностях експериментального цеху фабрики зброї «Маузер». Спочатку зброя мала позначення Р-7.63 і набула характерної назви лише після отримання патенту на ім'я Пауля Маузера, німецького конструктора-зброяра та господаря відповідного виробництва. Перший патент було отримано К96 ще 1895 року. Через рік новинку також додатково запатентували у Великій Британії. Тоді ж була виготовлена перша не надто велика партія пістолетів. Вона виявилася вдалою і 1897 року новинку запустили у великосерійне виробництво.
Пістолет стріляв майже на кілометр. /Фото: lugerfirearms.com.
Історія з конвеєром продовжиться у долі К96 аж до 1939 року, внаслідок чого буде вироблено не менше 950 тисяч цих пістолетів. Для короткоствольної зброї цифра не найменша навіть за сучасними мірками. А в момент часу Маузер К96 і зовсім був подібний до революції, на кшталт однієї з тих в якому йому належить взяти гарячу участь вже в найближчому майбутньому. Характеристики «іграшки» братів Федерле прогриміли наприкінці ХІХ століття для любителів короткоствольної зброї як грім серед ясного дня. Пістолет виявився не по роках потужним, забійним, точним та далекобійним. Саме з останньої причини майже від початку К96 випускався з кобурою-прикладом, а заявленою паспортною дальністю вогню вважався 1 км! Звичайно, все це було здебільшого комерційною хитрістю.
Показники були на висоті. /Фото: inspiredpencil.com.
Ні, вистрілити на 1000 метрів з Маузера було більш ніж реально. Однак, потрапити при цьому у щось дрібніше за сільський будиночок на такій дистанції практично не представлялося можливим. До заповітної кілометрової позначки горизонтальне відхилення пострілу сягало часом кількох метрів. Втім, на дистанції 100 метрів, Маузер К96 все ще впевнено вражав цілі. Що повністю відповідало тодішній філософії зброярів про те, що револьвери та пістолети мають стріляти на 100 метрів і надалі. Почасти з цієї причини (а частково з бажання привернути увагу патентних агентств) пізніше фірма «Маузер» розробить на базі пістолета, що розглядається, ще й легкий кавалерійський карабін з приділеним стволом, зміненим прикладом і що іронічно – урізаною всього до 500 метрів прицільною. Хоча якщо такий компроміс і виглядав логічним серед військових теоретиків, на практиці він виявився абсолютно безглуздим рішенням.
Де-факто на озброєння так і не ухвалила жодна армія. /Фото: tcnvault.com.
Офіційний вихід ринку К96 відбувся у тому ж 1896 року. Як і будь-який інший пістолет, «Маузер» відразу почав шукати собі якусь армію, готову прийняти його на озброєння. Час був слушний: у 1890-ті роки всі європейські армії стрімко переозброювалися, а за ними арсенали оновлювали й інші держави. Саме у роки в арміях стали відмирати револьвери. Хоча вони все ще в цілому влаштовували військових, за рядом аспектів (швидкості, боєзапасу, швидкості перезарядки) військовим хотілося чогось нового і більш досконалого. Сімейство самозарядних пістолетів, що народжувалося, довелося дуже доречно. Однак, незважаючи на високу дальність стрілянини, потужність, точність, скорострільність та боєкомплект від 6 до 40 набоїв (залежно від магазину) справи у К96 йшли так собі. Іронія в тому, що пістолет, який незабаром знатимуть і використовуватимуть буквально по всьому світу, так і не знайшов собі «домашньої армії».
Офіцери купували К96 у приватному порядку. forgottenweapons.com.
Німецька імперія закупила лише відносно невелику кількість К96 як «експериментальну зброю» для свого корпусу в Китаї. Турецька армія купила лише 1 тисячу пістолетів для султанської гвардії та особистої охорони. Італія купила ще 6 тисяч потреб офіцерів військово-морського флоту. Невелику кількість «Маузерів» придбали й інші європейські країни на кшталт Австро-Угорщини та Росії, а також ряд заморських держав на кшталт Бразилії та Болівії. В Іспанії «Маузер» деякий час вироблявся за ліцензією, а в старенькій Великобританії пістолет взагалі купувався офіцерами лише в приватному порядку. І ось здавалося б, у К96 винятково прогресивна конструкція та пробивні характеристики за мірками свого часу, що взагалі з вами всіма хлопці не так?
Став легендою. /Фото: fity.club.
Відповідь на це питання була страшенно банальна – гроші. Саме так, за всіх своїх переваг і щодо нечисленних недоліків у К96 була одна величезна непробачна проблема – ціна. Для наочності у Російській імперії Маузер К96 обходився приватному покупцю 40 рублів. Для порівняння гвинтівка (не пістолет, замете!) Мосіна перед Першої світової війни коштувала в імперії – 17 рублів. Імпортні гвинтівки Вінчестера і Ремінгтона коштували приблизно 60-70 рублів. А кулемет Максима коштувало приблизно 2500 рублів. Але чи багато це чи мало? Грам золота до війни – 1,3 рубля. Зарплата промислового «середнього» робітника – 24-27 рублів на місяць. Для офіцера армії нижчих чинів, Маузер К96 коштував приблизно як 1-1.5 місячні зарплати. Таким чином, для пістолета ціна у нашого героя була насправді «кінською»!
А ось цікаве відео з нашого каналу – як шасі літака на повній швидкості витримує вагу та не вибухає:
Продовжуючи тему читайте про «Блупер» : гранатомет, що став символом американського вторгнення до В'єтнаму.