Або коли в нашій душі живе стара дівчинка, яку навчали: якщо тебе не люблять, то ти просто недостатньо стараєшся. І ось ми докладаємо зусиль. Терпимо. Мовчимо. Перетворюємо конфлікти на жарти. Пояснюємо подрузі: «В нього просто важка робота». Або: «Я теж не ідеальна». Або найгірше — «Я сама винна», повідомляє Ukr.Media.
А потім проходить рік. Або десять. Або півжиття. І раптом приходить усвідомлення: ні, не сама. Не винна. Не заслуговувала.
Є певні речі, які жодна доросла людина не повинна дозволяти собі у близьких стосунках. А тим більше — чоловік, який стверджує, що любить.
І зараз ми з вами без прикрас, чесно, пройдемося по цих «точках болю». Щоб більше не було «добре, нехай». Щоб згадати: ми — не речі. Не зручності. І не подушки для чужої агресії.
Він принижує вас: словами, жестами, поглядами
Це не завжди гучно. Не обов’язково з криками і кулаками. Це тонка насмішка в відповідь на ваші слова. Або зневажливий погляд, від якого хочеться замовкнути і сховатися. Або коментарі на кшталт: «Ти знову в цій сукні?» — сказані неначе мимохідь, але з таким поглядом, що потім і в дзеркало дивитися неприємно.
Чоловік може представляти це як жарт, «я просто жартую». А ви наче й не впевнені, чи варто образитися. Але образа осідає. Глибоко. І поступово руйнує вашу впевненість, самооцінку, стирає вашу енергію.
Людина, яка дійсно любить, не завдає болю заради самоствердження. Вона не буде вас «опускати», щоб сама виглядати вищою. Це не любов — це боротьба за владу. А стосунки, де приниження має місце, навіть якщо без грубих слів — це не стосунки. Це психологічне поле бою. Де ви — мішень.
Він ігнорує вас як форму покарання
Мовчання — жахлива зброя. Особливо якщо воно холодне, навмисне і тривале. Він може замкнутися в собі, не відповідати на дзвінки, не дивитися в очі, не промовляти жодного слова. Спочатку ви хвилюєтеся. Потім думаєте: «Що я зробила не так?» І починаєте вибачатися. Хоча не знаєте, за що.
Така поведінка є формою аб’юзу. Це називається «забудь про мене, я закриваюсь». І це сильно руйнує психіку. Тому що ви відчуваєте себе відкинутою. Наче вас просто виключили з його життя. Повернутися можна лише в тому випадку, якщо ви визнаєте свою провину, підлаштуєтеся, здастеся.
Чоловік, який справді вас любить, не буде вас карати мовчанням. Він може образитися, втомитися, розсердитися. Але він висловить це. Проговорить. Тому що мовчання — це не про втому. Це про контроль. Про маніпуляцію вашими страхами і потребою в любові.
Він перекладає на вас всю провину
У вас сварка. Він нагрубіянив. А потім все перевертає так, ніби ви його довели. Ви його спровокували. Ви самі почали. І взагалі — вам просто здалося.
Це не просто «психологічна гра». Це газлайтинг — коли людина змушує вас сумніватися у власній адекватності. І справа не в конкретній ситуації. А в систематичності. Він завжди знайде спосіб викрутитися. Завжди знайде пояснення, чому ви — причина всіх його проблем.
З часом ви починаєте сумніватися: може, справді зі мною щось не так? І починаєте підлаштовуватися, вгадувати, ходити навшпиньках. Стаєте зручною, як диван. Лише б не роздратувати, не образити, не викликати бурю.
Але насправді — це пастка. Тому що не ви причина його спалахів. Не ви винні у тому, що він не вміє брати на себе відповідальність. І точно не ви повинні все тягнути на собі, щоб стосунки «працювали».
Він знецінює ваші емоції
Ви кажете:
Джерело: ukr.media
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *