Омивач Volkswagen Жук./ Фото: thesamba.com
За сучасними мірками Volkswagen “Жук” у його первісному вигляді – дуже дивний автомобіль. Фактично це був компроміс між вартістю, якістю, розмірами, комфортом, швидкістю та рештою. У цій машині не було дуже багато чого, щоб водій міг почуватися хоч скільки-небудь зручно, наприклад, омивача лобового скла. Втім, коли він таки з'явився, то виявився дуже дивним.
1. Без електрики
Volkswagen Beetle, 1960./ Фото: dishcuss.com
Уся ця історія почалася з того, що власники Volkswagen «Жук» поскаржилися на проблему – у них не було омивача лобового скла, тоді як інші автомобілі його встановлювали. Причина була простою – це була дуже бюджетна машина, де економили на всьому поспіль. Мало того, додати нове обладнання просто не було можливим: бортова електромережа «Жука» була навантажена по максимуму, а будь-яка спроба ускладнити його компактне компонування незмінно призводила до серйозних витрат і подорожчання. Інженери буквально уперлися у стіну.
Насос поставити було неможливо. Фото: chromjuwelen.com
Від них вимагали встановити омивач стекла, але вони не знали, як це краще зробити. Найпростішим способом було встановлення простого електричного насоса за аналогією з американськими та європейськими автомобілями. Це була надійна система, яка не вимагала від водія додаткових зусиль. Тільки для Жука це було неможливо. Ранні автомобілі обладналися 6-вольтною електросистемою, яка була ненадійна сама по собі та працювала на межі своїх можливостей. Її вистачало хіба що на фарі та систему запалення.
Бачок омивача. Фото: drive2.ru
З цих причин найперший омивач лобового скла був дуже застарілим навіть для початку 1960-х років. Фактично, це була гумова кнопка, пов’язана зі шлангом подачі води – на неї потрібно було натиснути кілька разів поспіль, щоб видавити воду. Звісно, це працювало, але водіям дуже не понравилося та викликало ще більше скарг, ніж раніше. Інженерам знову довелося щось вигадувати.
2. Запасне колесо
Запасне колесо – балон./ Фото: bringatrailer.com
Незважаючи на труднощі, інженери не збиралися ставити електричний насос, а натомість вирішили скористатися запасним колесом, яке все одно без діла валялося у багажнику. Найкорисніше, що в ньому було – це стиснений повітря, який міг виконувати певну роботу замість електрики.
Пневматична система./ Фото: thesamba.com
Принцип дії був простим. Стиснене повітря з колеса подавалося в бачок омивача і видавлювало воду, а та по трубках подавалася на лобове скло. Сам процес регулювався за допомогою вимикача (в сенсі крана) прямо на приладовій панелі. Тобто водій натискав на кнопку, відкривав водяний клапан і мив вітрове скло, спускаючи тиск із запасної шини. Не було жодних електромоторів та додаткового навантаження на бортову мережу.
Запаска замість двигуна./ Фото: thesamba.com
Єдине, що потрібно було зробити водієві, так це накачати запасне колесо більше за звичайний тиск, щоб воно довше і краще працювало. При цьому додатковий клапан у бачку не дозволяв просто так виходити тиску, а по ослабленому потоку води водій легко міг визначити той момент, коли потрібно зупинитися і підкачати колесо.
3. Пневматичний омивач
Пневматичний бачок у багажнику./ Фото: livejournal.com
Пневматичний омивач мав багато переваг, причому як для водія, так і для заводу. Виробнику не доводилося надмірно ускладнювати конструкцію автомобіля, переробляти його і в результаті піднімати ціну, що не понравилося б покупцям. Самі ж водії могли не турбуватися про поломки – система була така проста, що виходити з ладу просто не було чому.
Шланги замерзали взимку. Фото: thesamba.com
Недоліки, звичайно, теж були, і вони перекреслювали всі переваги. Зимою суміш води та метанолу замерзала біля трубок, гумові шланги ставали дерев’яними, а найгірше виявилася кнопка на панелі приладів. Оскільки клапан був механічним, він зношувався і починав пропускати воду біля салону. Бачок теж ставив неудоби – кришка з клапаном через постійні перепади тиску і старіння пластику з часом слабшала і стравлювала з колеса повітря. Запаска здувалася дуже швидко і без неї переставало працювати. В результаті водієві доводилося постійно воювати з машиною.
4. Кінець пневматики
Сучасний комплект із насосом./ Фото: werk34.de
Незважаючи на всі нарікання та скарги з боку водіїв, пневматичний омивач скла встановлювали на «Фольксваген Жук» цілих п'ятнадцять років. Цікаво, що його встановлювали не лише на Beetle, а й на інші машини, наприклад, на спортивне купе Karmann Ghia чи армійські позашляховики. Це було дешево, доступно і не вимагало стільки зусиль, як у випадку з електричним насосом.
Запаску більше не використовували як балон. Фото: thesamba.com
Залишково на цій технології поставили крест у середині 1970-х років. Автовласники нескінченно жаловались на пневматичну систему, а у самого виробника вже з’явилося альтернативне рішення – 12-вольтова бортова електромережа та досконаліші електричні насоси. В результаті пневматичного омивача повністю відмовилися, він став зовсім непотрібним. Втім, для свого часу він все одно становив великий інтерес.
Ще цікаве з нашого каналу:
Яка унікальна функція була тільки в радянському годиннику «Електроніка»
Які б недоліки не мав VW «Жук» , свого часу він зіграв величезну роль як доступний та економічний автомобіль. Згодом його переробили у новий формат, осучаснили та продовжують випускати досі.