Вокальна терапія може стати ефективною альтернативою стандартним дихальним вправам для людей, які страждають на надмірну відрижку, вважають вчені. Це відкриття може запропонувати новий підхід до лікування цього рідкісного розладу.
Спів може допомогти в лікуванні розладу, що викликає надмірну відрижку / © pexels.com
Люди з рідкісним розладом, який призводить до неконтрольованої та надмірної відрижки, можуть знайти полегшення завдяки несподіваному методу лікування – вокальній терапії. Нове дослідження свідчить, що такий підхід може бути цікавішою та дієвішою альтернативою звичайному діафрагмальному диханню.
Стаття досліджує механізми дії цієї незвичної терапії та причини скептицизму деяких експертів щодо результатів експерименту.
Незвичайний характер розладу
Цей специфічний стан відомий як супрагастральна відрижка, і він суттєво відрізняється від звичайної фізіологічної відрижки. На відміну від вивільнення повітря зі шлунка, пацієнти з цим розладом швидко втягують повітря в стравохід, а потім одразу виштовхують його назад.
Супрагастральна відрижка вважається поведінковим розладом, який виникає як навчений рефлекс. Часто він розвивається, коли людина відчуває дискомфорт у животі або симптоми рефлюксу. Ковтання повітря може приносити тимчасове полегшення, що призводить до повторення дії та формування стійкої звички.
Хоча цей стан рідкісний у загальній популяції, він стає патологічним, коли суттєво погіршує якість життя. Лікарі зазвичай комбінують спеціальні дихальні техніки з когнітивно-поведінковою терапією для усунення психологічних тригерів цієї виснажливої звички.
Експеримент з використанням китайських народних пісень
У новому дослідженні взяли участь 72 пацієнти з двох лікарень у Китаї, які мали діагноз “супрагастральна відрижка”. Учасників було розподілено на дві групи: одна група протягом тижня проходила структуровану вокальну терапію, а інша виконувала класичні вправи на глибоке діафрагмальне дихання.
Вокальна терапія полягала у п’ятихвилинних сеансах тричі на день, під час яких пацієнти співали народні пісні під музичний супровід. В обох групах учасники намагалися досягти гучності 80 децибел, що приблизно відповідає рівню шуму працюючого кухонного блендера.
Результати виявилися несподіваними: вже через тиждень майже 72% учасників з групи вокальної терапії зменшили частоту відрижки щонайменше вдвічі, тоді як у групі дихання цей показник склав лише 39%. Вокальна терапія також сприяла покращенню настрою та значному підвищенню загальної якості життя учасників одразу після завершення лікування.
Скептицизм та критика з боку лікарів
Незважаючи на обнадійливі результати, не всі фахівці переконані в ефективності такого методу лікування. Гастроентеролог з Лондонського університету королеви Марії, доктор Даніель Сіфрім, висловив сумніви щодо точності діагностики всіх 72 учасників експерименту.
Експерт наголосив, що відрізнити супрагастральну відрижку від звичайної шлункової відрижки може бути складно лише на основі опитування пацієнтів. За його словами, єдиним надійним методом діагностики є вимірювання за допомогою імпедансометрії, яка дозволяє об’єктивно відстежувати рух повітря у стравоході, але це дослідження не використовувало такого обладнання.
“Існує два компоненти лікування: когнітивний та поведінковий. Спів впливає лише на поведінковий компонент, модифікуючи роботу діафрагми”, – пояснив Сіфрім.
На думку британського лікаря, найважливішим аспектом лікування залишається робота з психологічним тригером, який спонукає людину ковтати повітря. Проте автори дослідження вважають, що їхня робота відкриває новий цікавий напрямок для подальшого вивчення цього рідкісного розладу.
Нагадаємо, бурчання в животі не завжди свідчить про голод. Характерні звуки можуть виникати навіть після ситного прийому їжі або супроводжувати певні порушення травлення.