Уявлення, які давали російські народні казки, не відповідали дійсності.
Лия Ахеджакова
Фото
Кадр из фильма «Книга мастеров»
Із таким казковим персонажем, як Баба-яга, знайомі практично всі. Причому з самого дитинства. У російських народних казках нам розповідається про те, що ця чаклунка жила у хатинці на курячих ніжках. Вона на вигляд нагадувала звичайний будиночок з дерева, але з чарівними властивостями.
По суті хата була наче жива. Вона могла повертатися до лісу задом, а перед нами. Іноді рятувала Ягу від погоні, втікаючи від переслідувачів на своїх двох курячих. А в деяких казках ця хата могла і в танець пуститися.
Однак насправді ця споруда зовсім не була такою позитивною, а її створення у фольклорі мало під собою реальні обґрунтування. У статті розберемося, що стало реальним прототипом для хати Баби яги, як це виглядало у житті.
Навіть у казках нам говорилося про те, що хата старенької чаклунки була тісною. Усередині не розвернутися. Посередині будинку стояла піч і за фактом займала собою весь простір. Баба яга лежала на печі зі своєю кістяною ногою, не особливо покидаючи оселю. У деяких казках говорилося навіть про те, що в неї від цього «ніс у стелю вріс». А десь Бабу ягу взагалі представляли сліпий.
Все це м’які натяки на те, що старенька була мерцем, а її хатинка — труною. Звідти і така тіснота всередині.
Лия Ахеджакова, Максим Локтионов
Фото
Кадр из фильма «Книга мастеров»
Насправді слов’ян-язичник мав у реальному житті прототипи будинку казкової чаклунки. Вони представляли хати-домовини, а за фактом — труни на маленьких пнях (курячих ніжках). Вони язичники ховали небіжчиків. Ці труни поміщали в хати-домовини, а разом з ними те, що нібито може стати в нагоді померлому в потойбіччя.
Найчастіше в гробини клали покійників узимку, адже в цей період земля була мерзла. Туди було проблематично закопати людину. Тому слов’яни і знайшли вихід у вигляді хат-домовин. Ці будови також рятували тіло від осквернення диким звіром чи розтерзання птахом.
ФотоShutterstock/Fotodom.ru
Якщо говорити про походження курячих ніжок замість пнів у казках під час опису будинку Яги, тут теж є свої мотиви. Кажуть, що під час похоронних обрядів язичників хату-домовину обкурювали димом. Отже, «курячі» в даному випадку не мають жодного відношення до птахів.
У ступи теж було своє значення. Так, у слов’ян було два способи поховання — приміщення покійного в гробницю чи кремацію. Якщо вибирали останній, то кістки покійника, що залишилися і не згоріли, якраз і товкли в ступі.
Тільки зовнішній вигляд таких хатин трохи змінився. Нині вони розташовуються на цвинтарях. Будівлі обвішані хрестами. Іноді їх фарбують у родові кольори.
Юлия Ионина
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *