Моя давня подруга, яка вже кілька років живе в Канаді, розповіла про курйозний випадок на Дні народження колеги. Ми разом посміялися над ситуацією, але того вечора вона відчувала образу. Подруга не могла зрозуміти, на кого саме: на колегу, яка не попередила про формат свята, чи на себе, яка не розібралася в культурних традиціях Канади.
Подруга працює у канадській фірмі вже два роки і встигла подружитися з кількома колегами. Коли одна з них запросила її на День народження, вона з радістю погодилася. Купила хороший подарунок, букет квітів і прийшла на свято. Чудово проводила час, доки в кінці вечора офіціант не приніс їй рахунок за страву та напої.
Виявилося, що всі гості платили самі за себе, але подарунків чи квітів ніхто не приносив. Подруга витратила 150 доларів на подарунок і квіти, а потім ще 70 доларів за свій чек.
Вже вдома, досліджуючи різницю менталітетів та культур, вона натрапила на обговорення, де багато українців зізнавалися, що потрапляли в подібні неприємні ситуації.
В Україні ми зазвичай дуже гостинні, і іменинник відповідає за своє свято: бронює заклад, дбає про комфорт гостей, стежить, щоб ніхто не сидів з порожньою тарілкою чи келихом. Звісно, він також оплачує всі витрати. Існує негласне правило: подарунок має хоча б «окупити» місце за столом — своєрідний «бартер» квитка на свято на подарунки.
У Канаді, як і в США та Північній/Західній Європі, святкування Дня народження — це нагода для зустрічі та спілкування. Подарунки можуть бути символічними (пляшка вина, квіти, листівка, книга, свічка) або ж їх можуть взагалі не дарувати. Кожен гість оплачує власні витрати.
Хоча такий підхід може здаватися дивним, на мою думку, він зручніший. Якщо в когось обмежений бюджет, можна замовити щось недороге та все одно долучитися до святкування й спілкування. Навіть якщо іменинник має фінансові труднощі, він може дозволити собі заплатити лише за себе.
В Україні ж, якщо немає грошей на подарунок, людина часто не йде на свято через почуття незручності. Це також може бути небажаним для іменинника, адже він міг би не побачити всіх, кого хотів би бачити. Крім того, є люди, які не надто переймаються вибором подарунків і дарують речі, які зовсім не потрібні ювіляру. У підсумку, іменинник витрачає час і гроші на організацію свята, а отримує багато непотрібних речей.
Погляньмо на цю ситуацію очима іноземного іменинника: йому дарують дорогі парфуми, шовковий шарф чи техніку — це може здатися дивним або навіть зобов’язувальним. Вони звикли до невеликих подарунків, що виражають увагу, або до спільного внесення коштів гостями для оплати рахунку іменинника.
Отже, західний варіант святкування видається більш практичним, але й у ньому є свої нюанси. Часто зараз рахунок ділять порівну між усіма присутніми (split the bill evenly), щоб уникнути складнощів з індивідуальними розрахунками. Якщо ви замовили салат і склянку води, а хтось — кілька бургерів та коктейлів, пропорційний поділ рахунку може бути неприйнятним. До того ж, у Канаді та США до загальної суми додаються податки штату чи провінції та обов’язкові чайові (приблизно 15-20%), що значно збільшує кінцеву вартість.
Як не збанкрутувати на іноземних вечірках
Щоб уникнути неприємних моментів під час розрахунку, запам’ятайте кілька правил.
Ми часто інтерпретуємо фрази іноземців через власні реалії. Коли іноземець каже «Let’s meet for drinks» або «Join me at the restaurant», це не запрошення на бенкет. Це пропозиція скласти компанію, що означає: кожен платить за себе. Однак, якщо прозвучало слово «hosting» (я приймаю/влаштовую) або пряме «my treat» (я пригощаю) — тоді гаманець можна не діставати.
Не бійтеся запитувати. У США, Нідерландах чи Німеччині цілком нормально написати в чаті: «Hey, are we splitting the bill? (Платимо кожен за себе?)». Вашу прямоту оцінять. У Великій Британії чи Франції краще запитати м’якше: «How shall we sort the bill? (Як вирішимо з рахунком?)», щоб не здатися надто різким.