Незвичайні танки минулого сторіччя. /Фото: topwar.ru.
Переважна більшість сучасних танків зрештою схожі один на одного чи не як дві краплі води. Але так було не завжди. До того, як світове танкобудування виробило стійкий набір обов’язкових рішень, конструктори постійно йшли на різні експерименти, часом дуже сміливі.
1. Бетонний Т-34
Поміщений у бетон Т-34. /Фото: ru24.net.
У 1943 році в Радянському Союзі було порушено питання про можливість винайдення будь-яких способів захисту танків Т-34 від німецьких кумулятивних боєприпасів, від гармат нових танків «Пантера», а також від великокаліберних протитанкових гармат. Крім традиційних методів нарощування броні фахівцями розглядалися і набагато одіозніші. Наприклад, укладання радянських середніх танків у бетонну броню… Для встановлення 150-мм кам’яної «подушки» на танки пропонувалося наварювати власники з арматури. Несподівано таке бронювання справді неплохо тримало попадання з кумулятивних снарядів, ось тільки маса танка, що різко зросла, зводила всю ідею нанівець.
2. Chrysler TV-8
Танк на ядерний двигун. /Фото: YouTube.com.
З початком 1950-х років з обох боків Атлантики одночасно перемогло дві, здавалося б, взаємовиключні течії: атомна істерія та атомна ейфорія. В рамках останньої конструктори обох наддержав намагалися запхати атомний реактор у все, що має їздити, плавати і навіть літати. Не обійшовши цей процес і танки. Так було в 1950-ті роки США спробували створити ядерний танк. Починав Chrysler TV-8 як традиційний середній танк на двигуні внутрішнього згоряння. Екзотичним у машині був хіба що дизайн… Однак, надалі конструктори намагалися запхати в нього спочатку газотурбінну установку, а потім установку на ядерному поділі. Втім, із останнього так нічого й не вийшло.
3. Інженерний паровий танк
Паровий танк США. Так, було й таке. /Фото: ru.wikipedia.org.
Сама ідея танка на паровому двигуні може здатися сучасній людині чимось із розряду наукової фантастики. Проте, на початку ХХ століття всерйоз розглядалися такі варіанти конструкції. Найбільш успішним та відомим паровим танком стала експериментальна американська машина компанії Endicott and Johnson Shoe. Передбачалося, що це парове чудовисько буде чимось на зразок інженерного танка. Озброювати машину планувалося вогнеметами. У рух танк наводився двома 500-сильними паровими двигунами. 1918 року цю чудовисько навіть відправили до Франції для випробувань. Однак повоювати проти краутів вогнедишний монстр так і не спромігся – війна закінчилася раніше. А незабаром стало зрозуміло, що ДВС має куди більші перспективи в танкобудуванні.
4. Танк-поїзд
Броньована сороконіжка. /Фото: interestingengineering.com.
Мабуть, одна з найекзотичніших бойових машин в історії світового танкобудування була спроектована у Франції наприкінці 1930-х років. Йдеться про так званий «танковий потяг» або «Train d’Assaut». По суті, це мав бути такий танк-гармошка, що складався з трьох броньованих модулів. Кожен з яких мав мати власну ходову, двигун і озброєння. Передбачалося, що подібна зчіпка з кількох танкеток наділила бойову машину неймовірною прохідністю. Зокрема, дозволити сталевій «сороконіжці» долати поступитися з кутом підйому до 90 градусів. Реалізувати такий амбітний та сміливий проект французи, звичайно ж, не змогли. Військові віднеслися до екзотичної розробки з відомим ступенем скептицизму.
5. КВ-7
Намагалися створити 1941 року. /Фото: topwar.ru.
У XX столітті хоча б разів на десятиліття танкові конструктори різних країн незмінно зверталися до ідеї багатогарматного компонування бойової машини. Причому в даному випадку йдеться не про кілька веж або спонсонів, а про використання двох або більше артикул в одній вежі! На зразок того, як це робиться в кораблях військово-морського флоту. На початку Великої Вітчизняної війни група конструкторів під керівництвом відомого Жозефа Котіна спробувала перетворити важкий танк КВ-1 важку самохідку, оснащену двома пушками. Таким чином, конструктори сподівалися помітно збільшити вогневу міць машини. Проте, вже перші випробування показали, що експлуатувати одночасно 45-мм та 76-мм пушки – приблизно неможливо. Тож від ідеї відмовилися. Єдиний КВ-7, що існував, відправили на переплавку ще 1943 року.
6. Т-35
Сухопутний лінкор СРСР. /Фото: topwar.ru.
Протягом флотської теми на суші… Взагалі, концепція «сухопутних лінкорів» – танків із кількома пушками чи вежами – довго не відпускала конструкторів різних країн. Аж до початку 1940-х років над інженерами тяжів досвід Першої світової війни, коли багато танків через нерозвиненість конструкції були змушені використовувати дві і більше спонсони з пушками, пулеметами чи вогнеметами. Найбільш відомим радянським «сухопутним лінкором» став важкий танк Т-35, створений у середині 1930-х. Машина вийшла, м’яко кажучи, спірною, хоча 1941 року в бій кидали все, що опинилося під рукою. За іронією долі останній бій (трофейний) Т-35 уже дав у Берліні… проти Червоної армії. З роками стало зрозуміло, що немає сенсу переобтяжувати танк за рахунок встановлення кількох вогневих точок.
7. «Голіаф»
Американські сапери із трофейними мінами. /Фото: slashgear.com.
Теж свого роду танк. Хоча через відверто скромні габарити (150х85х56 см) німецька Sd.Kfz. 302 куди доречніше називати танкеткою. Принаймні, якщо йдеться у термінології 1940-х років. Сьогодні цю штуку, не замислюючись, охрестили безпілотником! Щоправда, «Голіаф» не літав, а їздив… Управлявся дистанційно. У рух наводився 12-сильним електродвигуном. Несе до 100 кг вибухівки. Призначався насамперед для підриву укріплень, проте міг використовуватися й проти бронетехніки. Червона армія вперше зіткнулася з цією штукою під час битви під Курськом. Найширше німці застосовували керовані міні під час придушення Варшавського повстання. Крові попили «Голіафі» і у Союзників на заході. До речі, в мережі є дуже кумедний фрагмент хроніки, де американські сапери дуріють та катаються на трофейних розряджених Sd.Kfz. 302.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Чим примітна радянська реактивна система залпового вогню «Ураган», вигадана в Чехословаччині:
Протягом теми читайте про ІЖ «Лідер» : чому до конвеєра не дістався найкрасивіший радянський мотоцикл.