Найдивніший танк СРСР. /Фото: wikimedia.org.
Радянський експериментальний танк, відомий як «Об’єкт 775», безумовно, є однією з найцікавіших розробок радянських конструкторів. Проте, водночас 775-й був далеко не першою машиною свого роду. Історія подібних танків почалася ще у 1930-ті роки, а найбільше розвиток набула в епоху правління Микити Сергійовича Хрущова. Що ж це за машини такі були і чому широке коло громадян дізналося про них лише після 1991 року?
Первенец у своєму роді. /Фото: firearmcentral.fandom.com.
У 1930-ті роки Радянський Союз почав робити перші впевнені кроки на ниві ракетобудування. Звичайно, до повноцінних військових балістичних ракет на той час було ще далеко. Однак, на ниві розробки некерованих реактивних снарядів було досягнуто значного успіху ще до початку Великої Вітчизняної війни. Тоді ж у Союзі вперше було озвучено ідею, що ракетами можна споряджати не тільки реактивні міномети чи ударні літаки, а й танки.
У 1936 році з урахуванням легкого танка БТ-5 створили експериментальний РБТ-5, що, крім штатного артилерійського озброєння, ніс дві величезні 250-кілограмові «танкові торпеди». І як часто буває з передовими ідеями – перший млинець вийшов грудкою. Перезаряджати РБТ-5 доладно, він стріляв недалеко і абсолютно неточно. Тож скоро роботи з ракетного танка згорнули.
Інтерес до ракет був не пустим. /Фото: sputnikglobe.com.
Після закінчення Другої світової війни розвиток ракетобудування набув нового імпульсу. Настільки потужний, що вже у 1957 році Радянський Союз запустив у космос перший в історії людства штучний супутник. Цікавість до ракетної техніки був аж ніяк не пустим. З одного боку, перед людиною відкривався космос зі всіма його потенційними перевагами у сфері розвитку зв’язку та розвідки (у широкому розумінні: погодній, геологічній, військовій тощо). З іншого боку, людство зробило крок в епоху атомної зброї. Літаки-бомбардувальники, як засіб доставки, були так собі. Потрібні були ракети, здатні пролетіти не одну тисячу кілометрів. Чи треба казати, що не лише «високими матеріями» жило ракетобудування? Так, того ж року, коли Радянський Союз запустив на навколоземну орбіту, Супутник-1 спеціалісти ОКБ-16 заводу №183 (Уралвагонзавод) взялися за розробку нового танка.
Ракетобудування крокувало семимильними кроками. /Фото: en.wikipedia.org.
Так, уперше з 1930-х років у СРСР повернулися до ідеї створення бойової машини збройною не артилерійською, а ракетною системою. Об’єкт 150 чи ІТ-1 «Дракон» був побудований на шасі середнього танка Т-62, який оснастили протитанковою ракетною системою. Завершиться розробка цієї машини лише 1968 року. Тоді ж танк використовують і навіть випустять у кількості 193 одиниці. В експлуатації машина протримається до 1974 року. Ніде, крім як на армійських полігонах, вона не буде показуватись. В результаті ІТ-1 знімуть з озброєння через відсутність артилерійського озброєння та наявність мертвої зони у використовуваного ракетного озброєння.
При цьому паралельно з об’єктом 150 у Союзі створювалися й інші ракетні танки. Наприклад, 1965 року власний варіант подібної бойової машини презентували конструктори кіровського ЛКЗ. Машину на базі Т-64 врятували пушки, оснастивши двома ракетними установками «Молния» із запасом із 32 ракет. Однак ця машина навіть до прийняття не дісталася.
Серйозною могла бути машина. /Фото: en.topwar.ru.
Нарешті був у Радянському Союзі ще один класичний ракетний танк – наш сьогоднішній герой. Об’єкт 775 був представлений військовим за три роки до появи машини ЛКЗ. За розробку 775-го відповідав конструкторський колектив Челябінського тракторного заводу. Проектом ракетного танка керував відомий радянський конструктор та Герой Соцпраці Павло Павлович Ісаков. Розробка машини велася два з лишком роки. На відміну від згаданих вище аналогів, челябінський ракетний танк зберіг повноцінну вежу, що обертається. Проте артилерійського озброєння у 775-го так само не було. Натомість машина отримала пускову установку, яка зовні нагадує звичайну танкову гармату. Ось тільки стріляти з неї можна було виключно ракетами, як керованими, так і не керованими. Залежно від ракети танк міг поражати цілі на дистанціях від 4 до 9 км. Щоправда, дальність прямого вистрілу була обмежена лише 750 метрами. Швидкострільність ракетного танка сягала 8-10 пострілів за хвилину.
Було кілька розробок. /Фото: YouTube.com.
Ракетна пускова установка Д-126 була оснащена автоматом заряджання, завдяки чому екіпаж 775 вдалося скоротити всього до двох осіб. В іншому більшість вузлів та агрегатів з незначними змінами дісталися машині від танка Т-64. На випробуваннях ракетний танк демонстрував хорошу рухливість, малопомітність у порівнянні зі звичайними танками. Непогані результати новинка демонструвала і на стрілянинах. Дехто навіть пророкував, що 775-й буде прийнятий на озброєння як такий собі «ракетний мисливець на танки». Однак, і цій експериментальній машині не звезло… У ході випробувань стало зрозуміло, що розробка має великі проблеми з оглядовістю і надійністю систему наведення ракет. У результаті досвід роботи з 775-го був визнаний корисним, але безперспективним. На озброєння машину приймати не стали.
Жоден так і не прижився в армії. /Фото: cont.ws.
Пройшло ще трохи години, і радянські танкобудівники зовсім опинилися від ідеї ракетних бойових машин. З одного боку, це сталося через те, що таки створені зразки наочно продемонстрували вузькість спеціалізації такої техніки. З іншого боку, тоді ж у СРСР було створено танкову гармату з можливістю запуску протитанкової ракети. Це досягнення залишило хрест на ракетних танках.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.