Не всі різноманітні арочні конструкції вважаються мостами, особливо із старовинних споруд. Такі можна спостерігати у багатьох країнах по всьому світу. У кожного з них могло бути своє призначення, але найцікавішими все ж таки залишаються віадуки, які воістину вважаються інженерними шедеврами свого часу. Їх будували з величезної кількості цегли, а їхня висота та масштаб досі вражають усіх, хто бачить їх поблизу.
Залізниця на віадуку Фото: pl.wikipedia.org
Що собою взагалі є віадук? Це споруда, яка допомагає перетинати різноманітні природні перепони. Там розміщуються автомобільні дороги чи залізничні колії. Але існують і просто пішохідні віадуки, які призначені виключно для пересування людей. І спочатку вони задумувалися для покращення зв’язку та пересування між населеними пунктами. А саме назва має латинське походження і буквально означає “дорога та проведення”. Вони зазвичай дуже протяжні та завжди оснащені великою кількістю опорних конструкцій. А будуються там, де засипати перешкоду або просто неможливо через її географічне розташування або глибину, або надто не вигідно економічно.
Віадук у долині Уз Фото:tr.pinterest.com
Архітектори та інженери минулих століть були дуже обмежені у виборі матеріалів для своїх будівель. В основному це був камінь або кирпич, але навіть з таким мізерним вибором і вмінням підходити до роботи з ним, можна було досягти його гнучкості. До того ж, на відміну будь-якого металу, такі матеріали відрізняються найбільшою довговічністю і можуть прослужити кілька століть. Кам’яні віадуки в Європі та Азії досі стояти і цілком могли б служити за своїм прямим призначенням, але, звичайно, вже не використовуються. Адже вони збудовані сотні і тисячі років тому і поки що не збираються руйнуватися. До того ж зовсім не поступаються багатьом сталевим конструкціям за міцністю та красою.
Масштабна споруда / Фото: youtube.com
У середині дев’ятнадцятого століття, коли нові технології почали з’являтися в різних сферах життя, у будівництві почали використовувати сталь і чугун, а кирпичі відійшли на задній план. Однак, для арочних мостів діють свої закони, адже як відомо, чим більше на нього тисне вага, тим міцнішим стає міст. Після того, як руйнування мостів, виконаних із чавуну, призвело до кількох катастроф, під час яких загинуло кілька десятків людей, інженери з проектування залізничних мостів знову почали використовувати кирпич. І будували з нього свої конструкції аж до двадцятого століття, доки нові матеріали вже остаточно не затвердили собі як максимально надійні.
Один із таких оглушливих віадуків, який справді може вважатися твором мистецтва — віадук, що проходитиме через долину Уз. Він і справді дуже гарний, а будівництво його завершилося в сорокових роках дев’ятнадцятого століття. Довжина складає п’ятсот метрів, і, звичайно, для будівництва був використаний кирпич, переважно червоного кольору, а також світлий известняк. І він до того ж досі у робочому стані допомагає пасажирам доїхати від Лондона до Брайтона, входити до частини залізниці.
Гельчтальбрюке / Фото: commons.wikimedia.org
Його арки та павільйони в італійському стилі витончені, а парапети більше схожі на фасад палацу, ніж на інженерну споруду для громадських потреб. Але найголовніше його гідність – перевернені арки, які розташовуються біля самої основи, біля його опор. Найкращий вид на них відкривається, якщо стати прямо під самим віадуком, і тоді можна дивитися через весь міст одразу. Для того щоб його побудувати, було використано близько одинадцяти мільйонів кирпичів, які були привезені з Голландії. Для обробки використовувався спеціальний декоративний камінь із півночі Франції.
Але не тільки він може вважатися дуже красивим і вражаючим, а також цікава споруда – німецький віадук Гельчтальбрюке. Побудов він був у середині ХІХ століття, а його висота складає майже вісімдесят метрів, і складається він уже з двадцяти восьми мільйонів кирпичів. Це справді вражає! Його творець, інженер Йоган Шуберт віддав перевагу також цеглині, а не модному на той час граніту, з простої причини, навколо майбутнього розташування віадука було багато глині і це допомогло зробити його будівництво максимально дешевим. До того ж упродовж розташування залізної дроги, що проходила по ньому, було близько двадцяти фабрик з виробництва самого кирпича, так що матеріал поставлявся на будівництво без затримок і будь-яких проблем із логістикою.
Ельстерталбрюке Фото: structurae.net
Поруч із цим вражаючим віадуком знаходиться маленькіший, але не менш цікавий Ельстерталбрюке, на будівництво якого пішло вже дванадцять мільйонів цегли. І він вважається другим за величиною у всьому світі. І до речі, обидва вони досі у робочому стані та допомагають здійснювати рух поїздів їхнього Лейпцигу до міста Хоф.
Ці мости пережили багато всього і не завжди могли бути забезпечені своєчасною реставрацією та зміцненням. Але незважаючи ні на що, досі зберегли свій прекрасний зовнішній вигляд і навіть служать за прямим призначенням, а значить залишаються у відмінному стані вже через сто п’ятдесят років. І все це завдяки одній тільки цеглині, яку, звичайно, не можна порівняти із сучасною. Адже тоді він був виготовлений за іншими технологіями і тому так довго тримає всю конструкцію.
І все з цегли Фото: tripadvisor.com
Цікаве відео з нашого каналу –
Природні матеріали дивовижні – У Росії було видобуто ще один алмаз-рекордсмен: як він виглядає на тлі колишніх досягнень