Без них важко уявити вечірку чи кінопоказ. І ви точно їх куштували. Ідеться про чіпсі. Ми так звикли бачити їх всюди, що навіть не замислюємося про їхнє походження. Якби не примха американського багатія, світ би ніколи не дізнався про чипсі.
1. Промислова Америка та нові багатії
Цей ресторан./ Фото: ru.wikipedia.org.
Вісімнадцяте століття для Америки було справді золотою годиною: промислова індустрія, залізниці та нове світське суспільство. Воно складалося із найбагатших сімей цієї країни. Вони ніби протиставляли собі англійським аристократам, хизувалися багатством, витрачали цілі статки та постійно вимагали неможливого. Такими були американські підприємці, які одразу прокинулися багатими.
Весь світ літом їхав до Саратога-Спрінга. Саме у цьому містечку збиралися найвпливовіші люди країни. Тут велися ділові переговори, укладалися багатомільйонні угоди і, звичайно ж, проходили урочисті вечірки у найкращому ресторані міста. Домівка на озері Мун.
2. Крам проти Вандербільта
Знаменитий Джордж Крам. /Фото: ru.wikipedia.org.
У 1853 році головним шеф-кухарем ресторану був неперевершений Джордж Крам. То була легендарна особистість. Вважалося, що ніхто в цілому світі не готує краще за Крам. Він був справді геніальним кухарем. А ще мав вибуховий характер. Ніхто не наважувався йому суперечити, щоб не образити генія і не викликати його гніву.
У Будинок на озері Мун приходили лише найвпливовіші багатії. Жінки вигулювали тут своє паризьке вбрання, а чоловіки вели справи. І всі вони незмінно захоплювалися стравами великого Краму. Усі, крім одного. За чутками, незадоволеним клієнтом був сам Корнеліус Вандербільт – найбагатша людина Америки. Він буквально міг купити всю Саратогу-Спрінг разом із рестораном Крама, не моргнувши оком. І він був незадоволений.
3. Каприз клієнта та народження легенди
Завдяки Вандербільту у світі з'явилися чіпси. /Фото: ru.wikipedia.org.
На той час особливою популярністю користувалася страва “картопля французькою” – предок знайомої нам картоплі фрі. Тільки брусочки картопля були набагато більшими. Це дозволяло зберегти м’якість усередині при золотистій скоринці зверху. І Крам чудово готував цю страву. Але Вандербільт був із цим не згоден. Він повернувши блюдо на кухню з наказом зробити картопля тоншою. А коли Крам зменшив порцію вдвічі, клієнт все ще був незадоволений. Тоді відомий повар просто вийшов із себе.
Він узяв новий картопля і нарізав його так тонко, що скибочки були майже прозрачними. Після чого він зажарив його так, щоб його неможливо було підчепити вилкою. І на завершення він надмірно посипав страву силлю. Крам хотів створити страву, яку неможливо з’їсти, щоб провчити багатія, що зарвався. Він був упевнений, що це викликає гнів у Вандербільта. Але те, що сталося далі, навіть здивувало його. Вандербільт не зміг підчепити картопля виделкою і просто взявши її руками. Насолоджуючись тонкою скибочкою, він хрумтів на весь ресторан, привертаючи увагу інших відвідувачів, після чого про негайно замовивши другу порцію для своїх друзів. А слідом за найвпливовішою людиною Америки такий картопля полюбили й усі інші. Йому дали назву Чипсі Саратога, і вони вмить стали популярними.
4. Від ресторанів до продуктових лавок
Чіпсі були надто крихкими для продажу в бочках./Фото: freepik.com.
Крам став ще популярнішим, коли став подавати у своїх ресторанах чіпсі. Він навіть відкрив свій заклад, де кожен гість отримував чіпси у подарунок. Неймовірна розтрата на ті години. Тільки подумайте, скільки годин потрібно було потратити, щоб нарізати такий тонкий картофель. Помастити та заправити його. Не дивно, що такі ласощі були доступні лише багатіям. Багато хто їхав через усю країну, щоб потрапити до ресторану до Краму та спробувати дивовижну картошку. Але про виробничі масштаби не варто було й думати. Картопля була надто ламкою. Тоді продукти продавали з бочок чи скляних тар. Обидва варіанти не підходили для продажу чіпсів: нижня куля неминуче ламалася б під вагою верхньої. Порятунок прийшов, звідки не чекали.
Лора Скаддер 1920 року змогла вивести чіпси на продаж у магазини. Як це їй вдалося? Дуже просто: вона просто була наглядливою. Справа в тому, що її батьківщина займалася виробництвом чіпсів місцевим мешканцям, але завжди мріяла вивести їх за межі міста. Зробити це було неможливо. Чипси швидко відволожувалися і втрачали свою хрумку текстуру. Тоді на очі Лорі потрапив папір, прониклий воском. Вона одразу покарала своїй помічниці озброїтися праскою та спорудити з паперу пакетики. Праском його прогладжували по краях, щоб віск скріплював їх між собою. Після чого насипали всередину чіпси і верх запечатували праскою за тією ж схемою. Саме так з’явилися перші упаковки чіпсів, які можна було спокійно відправляти в будь-які куточки країни.
5. Як виникла різноманітність
Сьогодні існують різні смаки чіпсів./Фото: freepik.com.
Спочатку Крам зробив страву з картоплі, олії та солі. І майже століття чіпси продавали лише у такому вигляді. Здавалося, неможливо змінити рецептуру. Понад те, кухарі боялися, що спеції зіпсують текстуру страви. Все залишалося незмінним надто довго. Рівно доти, доки один винахідливий ірландець не вирішив це змінити.
У середині минулого століття в Ірландії стався справжній прорив історії чіпсів. Джо Мерфі володів невеликою фабрикою із виробництва чіпсів. І йому дуже не подобалося, що ця закуска має лише один смак. Тоді він найняв команду хіміків і наказав придумати технологію додавання нових смаків. Дивно, але це їм вдалося. Першими смаками стали Сир та Лук, а також Оцет та Сіль. Це було справжнім проривом на той час. Вже пізніше почали з'являтися нові і нові смаки. Сьогодні на ринку представлені сотні різних смаків. Адже все починалося зі звичайної картоплі, солі та олії. І незадоволеного клієнта ресторану.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно.