Які американські сигарети були найкращими? /Фото: news.rambler.ru.
Звісно, імпортні цигарки були й на радянському ринку. Однак довгу годину іноземні марки залишалися якщо не відвертим раритетом, то як мінімум справжньою дивиною. Особливо коли мова заходила про справжні американські сигарети, бажано вироблені на території самих США. Принципово змінилася ситуація в цій галузі лише після 1991 року. І так, куріння шкодити здоров’ю, адже ви не забули?
1. “Dakota”
Бюджетна, але хороша марка. /Фото: kubinka-kzn.ru.
Чи варто порівнювати імпортні «Dakota» із найгіршими зразками вітчизняної табачної промисловості начебто відверто слабенькою «Примі». З іншого боку, на тлі інших американських сигарет того часу «Dakota» сприймалася саме таким чином… З іншого боку, а чого ще можна було чекати від сигарет із умовно бюджетного сегменту? Смак у них був відверто нехитрий, простенький, та ще й із гіркуватістю. При цьому в міру наближення до кінця гіркота ставала все виразнішою. Іншим недоліком «Дакоти» була фільтр смола, що просочується крізь фільтр, яка мала звичай залишатися на губах курця. Заради справедливості, більшість американської, що постачалася до колишнього СРСР «Дакоти», була дуже умовна. Насправді сигарети робили на підприємстві у Мексиці.
2. “Magna”
Ще один гідний представник бюджетних цигарок. /Фото: pikabu.ru.
Загалом, до сигарет найкраще підходить розхожий вислів «раніше було краще». І це справді так. Особливо коли йдеться про бюджетні марки. Чого вже там, багато сучасних не найдешевших сигарет відверто програють за своїми якостями доступними марками з тієї скорботної та непростої пори. Чого коштувала одна лише «Magna»! І це при тому, що своїх мінусів у цих згубниць здоров’я вистачало… Насамперед, Magna дуже швидко тліли. Настільки швидко, що «бувалий» курець устигав зробити не більше десятка затяжок. Для порівняння тих самих Marlboro вистачало приблизно на 15-16 затяжок. Очевидно, що головною причиною цього було зловживання в дешевих сигаретах такою технологією, як просочування селітрою. З іншого боку, табак у «Магні» був взагалі непоганий: смолистий, міцний із присмаком дерева, що згорів.
3. “Old Gold”
Міцний середняк. /Фото: invaluable.com.
У 1990-ті в колишній СРСР ринуло безліч імпортних марок сигарет, багато з яких намагалися видавати собі за американські, які насправді не мали нічого спільного з виробництвом у США. Втім, «Old Gold» були не з їхньої кількості… У рідних пенатах ця марка почала продаватися ще з кінця 1980-х років. Сигарки добре знали в народі, проте великою популярністю серед любителів курива вони не користувалися. Причин було кілька. По-перше, «Old Gold» мали досить специфічний (зі знаком мінус) смак. По-друге, вони були дуже слабкі. Навіть за мірками не найдосвідченіших курців. З іншого боку, цигарки якісно відрізнялися від тих самих «Магна» за цілим букетом якостей, включаючи швидкість горіння. Загалом серед американських цигарок були впевненим середняком.
4. “Richland”
Вироблялися у США. /Фото: cigarettecollector.net.
Довгий час імпортні цигарки продавалися виключно по 20 штук у пачці. На стику 1980-х та 1990-х ситуація змінилася. У продажу стали з’являтися як зменшені до 15 штук, так і збільшені до 25 штук пачки. Тоді з’явилися й інші формати. Наприклад, ті ж “Richland” зустрічалися біля продажу величезними блоками по 100 штук! Але що особливо важливо, так це те, що на відміну від багатьох інших «Richland» були американськими не лише за назвою та маркою, а й за місцем виробництва. У 1990-і та ранні 2000-і роки цигарки справді випускали на заводі у США. Загалом марка була тим, що можна назвати «міцним середняком». Загалом благородний табачний смак добре поєднувався з помірною міцністю табаку. Навіть деяке насолода у смаку проскакувала.
5. “Viceroy”
Користувалися непоганим попитом. /Фото: meshok.net.
У 1990-ті роки в Росії з'явилися і такі американські сигарети як Viceroy. І треба визнати, що на тлі більшості заморських цигарок ці були по-справжньому якісними. У ті часи марка належала відомій Brown & Williamson Tobacco Corporation. Якихось важливих вад у тому смаку був. Справжній 100% американський тютюн із нотками копченостей, хліба та сушеного дерева. Широку популярність сигарет принесли не тільки їх смакові якості, але і дизайн упаковки. До рестайлінгу, який Brown & Williamson проведуть вже в 2000-і, сигарети дійсно володіли пачкою, що легко впізнається і запам'ятовується. У кожній сигареті містився приблизно 1 мг нікотину та не більше 12 мг смоли.
6. “Pall Mall”
Справжня легенда свого часу. /Фото: YouTube.com.
Тютюнова легенда з 1990-х, що навряд чи потребує якогось уявлення. З цими сигаретами добре знайомі навіть ті, хто, на щастя, для себе не звикли до цієї згубної звички. У ті часи «Pall Mall» ще продавалися в класичній пачці, що легко впізнається. Виробником та постачальником цих сигарет була вже згадана Brown & Williamson Tobacco Corporation. Йшли вони, як і належало справжнім американським сигаретам, через океан. Зразки європейського і навіть вітчизняного виробництва з’явилися трохи пізніше. При цьому якість сигарет після перенесення виробництва до Старого Світу почала падати. У всякому разі, такої думки дотримувалися багато курців того часу.
7. “Lucky Strike”
Подання не потребують. /Фото: YouTube.com.
Ще одна знаменита американська марка, з якою вітчизняні курці познайомилися задовго до 1990-х років. Втім, в СРСР Lucky Strike все-таки залишалися справжнім раритетом. Після 1991 року цих сигарет помітно побільшало на ринку. Смак із відтінками чорносливу та арахісу багато курців з того часу згадують добрим словом до цього дня. І це незважаючи на те, що фортеця Lucky Strike завжди була далеко від надмірно високою. У сигаретах містилося по 1.2 мг нікотину та близько 14-19 мг смоли залежно від варіанта.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно
Продовжуючи тему читайте про те, навіщо в СРСР побудували гібридну вантажівку і куди вона потім зникла.