На заміській чи дачній ділянці не завжди є можливість підключення до централізованої каналізації. Тоді для вирішення проблеми утилізації стоків облаштовують автономну каналізаційну систему. Важливо правильно вибрати тип такої системи, щоб отримати ефективну переробку стоків та не переплачувати за це. Розберемо принцип роботи септиків різних видів.
Якими бувають системи утилізації стоків
— Аккумулирующие
— Фильтрующие
Принцип роботи септиків без відкачування
— Переливні конструкції
— Станции биоочистки
Висновки
Септиком називається система, яка накопичує та очищує побутові стоки. Розрізняють два основні типи таких споруд.
Септики-накопичувачі – аналоги та модифікації вигрібної ями. Вони призначені для накопичення відходів, що надходять. Є два види таких споруд. Перше – з частковою фільтрацією. Це ями без дна із герметичними стінками. Їх роблять із бетонних кілець тощо. У будь-якому випадку стоки потрапляють усередину резервуара, де накопичуються. Деяка частина рідини просочується у ґрунт, йде у водоносні пласти. Враховуючи, що вона практично не очищається, брудні стоки заражають грунт суміш навколо накопичувача. Напівтверді та тверді відходи накопичуються, їх періодично відкачують.
Акумулюючі септики другого типу повністю герметичні. Їх роблять із пластикових або металевих ємностей великого об’єму, викладають резервуари з цегли або заливають із бетону. Принцип роботи у таких септиків дуже простий. Вони йдуть стоки, які в міру накопичення відкачують. Основний недолік накопичувачів – необхідність регулярного відкачування. Зробити це самостійно неможливо, оскільки потрібна спецмашина. За роботу спеціалістів доводиться платити. Тому незважаючи на невеликі витрати під час будівництва, накопичувачі вимагають постійних грошових вкладень за рахунок дорогого регулярного обслуговування.
Їх ще називають септиками без відкачування, але це перебільшення. Із систем такого типу теж відкачують твердий осад-мул, але роблять це набагато рідше, ніж із накопичувачів. Основна відмінність фільтруючих систем полягає в тому, що не потрібно відкачувати очищену в них рідину. Тут передбачено самостійний відтік води. Усередині залишається лише твердий залишок. Його мало, оскільки всередині септика відбуваються процеси розкладання. Розрізняють два типи фільтруючих систем.
Системи, що працюють без відкачування, не лише накопичують, а й очищають стоки. І тому використовують принцип природного розкладання органіки під впливом мікроорганізмів. Так само, як це відбувається в природних умовах, але в прискореному вигляді. Докладно розберемо принципи, як у приватному будинку працюють септики різних типів.
Фільтруючий переливний септик складається з кількох герметичних резервуарів-камер. Їх вкопують у землю і з’єднують між собою трубопроводами зі зниженням рівня. На виході монтується фільтруючий колодязь або фільтрувальне поле для доочищення води. Працює система так.
Стоки з дому надходять у перший резервуар. Тут вони накопичуються і поступово розшаровуються на рідину та твердий осад. Проходить процес грубої очистки, коли відходи осідають на дно, над ними залишається рідка завись.
Через переливну трубу рідина самопливом іде у наступну камеру. Процес механічного очищення повторюється, великі уважки, що залишилися у суспензії, осідають на дно. Додатково здійснюється біологічне очищення. Цим займаються бактерії-анаероби, які здатні жити у безповітряному середовищі. Вони живляться органікою, розкладаючи її на вуглекислий газ, що відводиться через вентиляцію, та воду. Очищена таким чином рідина надходить у переливну трубу і йде в наступну камеру, де процес повторюється, або на вихід із септика та ґрунтову доочищення.
Переливні системи можуть складатися із різної кількості елементів. Зазвичай їх два чи три. Чим більше резервуарів, краще очищаються стоки. Але в жодному разі повного очищення переливний септик не дає. З нього виходить вода, очищена на 70-75%. Тому її направляють на доочищення. Найпростіший і найдешевший спосіб — скидання рідини в колодязь, що фільтрує. Це резервуар із герметичними стінками, але без дна. Внизу облаштований шар дренажу, який дає додаткове очищення перед поглинанням води в ґрунт.
Пропускна здатність колодязя повинна відповідати скиданню з септика. Вона знижується на важких ґрунтах. Тому на глинистих ґрунтах ставлять кілька колодязів. Важливо. Якщо підземний водоносний шар розташовується вище 250 см, ставити колодязь, що фільтрує, не можна. У цьому випадку облаштують фільтраційне поле. Це трудомісткий і дорогий варіант, коли на підкладку із щебеню рядами укладають дренажні труби, в яких проходить доочищення, після якого вода йде в ґрунт. Розміри поля розраховують, виходячи з обсягу стоків, типу ґрунтоґрунту, тощо. Якщо обсяг водоспоживання великий, площа поля може зайняти кілька десятків кв. метрів.
Переливні септики відрізняються обсягами, пропускною здатністю, матеріалом виробництва. Можна купити дво- або три камерні пластикові системи різного об’єму. Можна встановити саморобні ємності. Їх збирають їх цеглини або бетонних кілець, відливають із бетону, вкопують металеві ємності.
У будь-якому випадку принцип, як працює септик з бетонних кілець, цегли або пластику, залишається незмінним. Стоки переливаються з однієї камери до іншої, де поступово очищаються. При облаштуванні саморобної системи важливо пам’ятати, що всі резервуари повинні бути герметичні, інакше стоки забруднюватимуть ґрунтозмішування.
Принцип дії цих систем схожий на переливні, але є значні відмінності. Розберемося, як повинен працювати септик із глибоким біоочищенням. Відходи з домашньої каналізації надходять у перший резервуар. У цій ємності проходить їхнє розшарування на рідку та тверду фракцію. Перша шляхом переливу йде наступну камеру, друга осідає на дно. У наступній камері відбувається активне біологічне очищення. Вона йде під впливом бактерій двох типів: аеробів та анаеробів. Такий симбіоз дає швидке розкладання органіки.
Треба знати, що аеробні мікроорганізми не здатні жити у безповітряному середовищі, у процесі життєдіяльності вони споживають кисень. Тому система оснащується аератором, який безперервно подає кисень у камеру. Тому септикам такого типу дали назву аераційні. Бактерії активно очищають стоки, після чого рідина подається до наступної камери, де ще раз відстоюється. Тут може бути додатково встановлений ультрафіолетовий знезаражувач для повної дезінфекції рідини.
З системи виходить технічна вода, яку без додаткового очищення можна використовувати для побутових потреб, наприклад поливу. Тому облаштування доочищення не потрібне. Аераційні септики ефективні та продуктивні. Але при цьому дорогі, енергозалежні. Самостійно зібрати таку систему неможливо. Компанії-виробники, як правило, пропонують установку куплених у них септиків та подальше обслуговування.
Використання вигрібної ями і навіть герметичного септика без дна вкрай небажане. Це є джерелом небезпечного забруднення. Для своєї ділянки треба вибрати один із трьох описаних вище варіантів септика. Накопичувач виправдано встановлювати там, де обсяг стоків невеликий, наприклад, у будинках із тимчасовим проживанням. Аераційні септики добре зарекомендували себе при очищенні великих обсягів стоків. Він зручні в експлуатації, не потребують частого обслуговування. Відкачування активного мулу проводять раз на один-три роки, це залежить від водоспоживання. Однак ціна станцій біоочищення дуже висока.
Переливні септики – оптимальне рішення щодо ефективності та ціни. Вони добре очищають стоки, не потребують частого відкачування, яке також може бути проведене самостійно. При правильно облаштованій системі твердий осад з неї потрібно видаляти один раз-два роки. Переливний септик можна зібрати та встановити самостійно, він добре працюватиме. При цьому важливо пам’ятати, що на виході обов’язкове облаштування системи доочищення: колодязя, що фільтрує, або дренажних полів. Інакше вода, яка не пройшла повного очищення, стане джерелом забруднення ділянки.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *