Хороший клей, під час ремонту або виготовлення меблів – річ вкрай необхідна та незамінна, як цвяхи, молоток та ножівка. У наш час вибір будівельних клеїв величезний та різноманітний. Різної якості та будь-якої цінової категорії. Але ніколи не можна бути впевненим на сто відсотків, навіть найдорожчим клеєм. Дотримуючись принципу “Якщо хочеш зробити щось добре – зроби це сам”, працював завжди тільки на користь. Тому і клей для дерева, ми виготовлятимемо самостійно. До того ж часу це займе зовсім небагато, хвилин 15. І, що теж важливо, обійдеться в лічені копійки!
У підготовлену металеву ємність (я взяв вимиту консервну банку) вливаємо три столові ложки звичайної води.
Ставим емкость с водой на плитку, или конфорку, и доводим до кипения.
За допомогою плоскогубців або серветки знімаємо гарячу ємність з киплячою водою, і відразу висипаємо туди 10 гр. желатину.
Це рівно половина двадцяти грамової упаковки. Починаємо перемішувати.
Желатин розчиняється у воді дуже довго, особливо в воді, що остигає. Тому, якщо суміш почала остигати, ставимо ємність назад на газ, і нагріваємо знову, не перестаючи помішувати.
Повторяем процедуру с нагреванием, покуда не растворится весь желатин.
Суміш має вийти за консистенцією схожою на кисіль. На специфічно пахучий кисіль! Запашок стоїть той ще, від гарячого желатину, а зараз ще в хід піде і оцет, так що непогано б і кватирку відкрити, поки не закінчимо роботу, і не переллємо клей у герметичну ємність. Але якості клею варті того, щоб зазнати пару хвилин ці незручності. Отже, желатин розчинився, тепер додаємо одну столову ложку оцту 70%.
Тщательно перемешиваем. Далее добавляем глицерин. Половину столовой ложки.
Знову перемішуємо все до однорідної маси. Чекаємо, поки клей охолоне, і переливаємо його в герметичну ємність.
Ну і тепер можна випробувати клей у справі. Візьмемо два будь-які непотрібні відрізки дощок. Невеликі. Зачищаємо наждачним папером поверхні, що склеюються.
Наносимо на зачищені поверхні клей.
Прикладаємо поверхні з нанесеним клеєм один до одного і щільно притискаємо.
Краще, звичайно, використовувати спеціальні струбцини, але за їх відсутністю зійде і щось важке, на кшталт чарки товстих книг. Залишаємо дошки, що склеюються, під пресом годинника на 15-18. А краще на добу. Після зазначеного часу, дістаємо з-під преса склеєні дерева, і відчуваємо на розрив. Та нелегка стопка книг, якими я придавив учора дощечки, з легкістю була утримана склеєною частиною!
Цього цілком вистачає для столярних робіт, якщо звичайно Ви не робите загороду для слона! Але я таки вирішив довести випробування до повного ауту склеєного дерева. За допомогою гака пружинних ваг я потягнув на себе один із кінців склеєної дошки, попередньо наступивши на інший. Потяг на розрив. При навантаженні близько тридцяти кілограмів дошки таки відірвалися одна від одної. Зняти цей момент на фото я не зумів, але все є на відео. Отже, що ми маємо, загалом; враховуючи невелику площу склеєної поверхні, це дуже непоганий результат! Не кожний професійний клей таке витримає! Такий клей ідеально підійде для реставрації старих та антикварних, раритетних меблів. А також для складання різноманітних дерев’яних моделей, полиць для сувенірів, тощо дерев’яних предметів. При охолодженні клей у ємності загусне, і перетвориться на желе, але це не позначиться на його властивостях – достатньо опустити ємність із клеєм у теплу або гарячу воду, на пару хвилин, і він знову стане досить текучим. І ще трохи цікавої інформації про цей клей; цей клей не є чимось новим, сучасним винаходом. Перші версії схожого клею – це виварювання желатину з кісток і жил тварин, здобутих древніми людьми, для склеювання складених цибулів, та кріплення крем’яних наконечників до дерев’яного держака. Сьогодні добувати нікого не треба, достатньо купити пакетик сухого желатину за 5 рублів, у найближчому магазині. Є ще чимало рецептів найрізноманітніших саморобних клеїв, з відмінними якостями, що клеять, як для дерева, так і для металу, і для пластику, і багатьох інших будматеріалів.
Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *